У 1831 році невідомий вулкан вивергся так потужно, що охолодив клімат Землі. І тепер ученим нарешті вдалося ідентифікувати його — це вулкан Заварицького на острові Сімушир Великої Курильської гряди (РФ).
Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Виверження вулкана Заварицького — одне з найсильніших у XIX столітті, у стратосферу потрапило стільки діоксиду сірки, що середньорічна температура в Північній півкулі впала приблизно на 1°C. Це сталося в останні роки Малого льодовикового періоду — найхолоднішого періоду на Землі за останні 10 тисяч років, який тривав з початку 1400-х до приблизно 1850 року.
Рік масштабного виверження був відомий, а от місце розташування вулкана — ні. Дослідники зʼясовували це впродовж 200 років. Перед нинішнім відкриттям вони відібрали керни льоду в Гренландії, щоб зазирнути в минуле й дослідити ізотопи сірки, дрібки попелу та крихітні уламки вулканічного скла, що відклалися між 1831 і 1834 роками.
Керни льоду.
За допомогою геохімії, радіоактивного датування й компʼютерного моделювання для картографування траєкторій частинок вчені пов’язали виверження 1831 року з острівним вулканом у північно-західній частині Тихого океану — Заварицького. Перед цим останнє відоме вченим виверження вулкана Заварицького сталося у 800 році до нашої ери.
«Вулкан Заварицького розташований на дуже віддаленому острові між Японією та Росією. Там ніхто не живе, а історичні записи обмежуються кількома бортовими журналами кораблів, що проходили повз ці острови раз на кілька років», — зазначив провідний автор дослідження доктор Вільям Хатчісон.
Острів Сімушир у північно-західній частині Тихого океану.
Дослідники вважали кандидатами на виверження 1831 року вулкани, які були ближче до екватора, наприклад, вулкан Бабуян Кларо на Філіппінах.
«Мене все ще дивує, що про виверження такого масштабу не повідомлялося. Можливо, є дані про попіл або атмосферні явища, що сталися в 1831 році, які зберігаються в запилюженому кутку бібліотеки в Росії чи Японії. Подальша робота з вивчення цих записів мене дуже хвилює», — додав Хатчісон.
Між 1808 і 1835 роками разом із вулканом Заварицького вивергалися ще три вулкани — й ознаменували закінчення Малого льодовикового періоду, протягом якого річні температури в Північній півкулі впали в середньому на 0,6°C, а в деяких місцях температура була на 2°C нижча за норму.
Дослідники раніше вже ідентифікували два з чотирьох вивержень: гора Тамбора в Індонезії вибухнула в 1815 році, а виверження Косегуїни сталося в Нікарагуа в 1835 році. Вулкан, що вивергався у 1808—1809 роках, залишається невідомим.
Після виверження 1831 року в Північній півкулі погода була більш холодною і сухою. Невдовзі стало відомо про голод, що охопив Індію, Японію та Європу, вразивши мільйони людей.
Кальдера вулкана Заварицького.
Як і вулкан Заварицького, багато вулканів у всьому світі розташовані в ізольованих важкодоступних місцях, тому складно передбачити, коли і де може статися наступне масштабне виверження. Однак подія 1831 року показує, що вулканічна активність у віддалених місцях може мати руйнівні глобальні наслідки, до яких люди можуть бути неготові.