«Де Росія знаходить нових солдатів? Усюди, де може» ― так називається матеріал The New York Times про тактику Москви в залученні необхідних для наступу військ. Іще в 2022-му росіяни намагались дібрати потрібне гарматне мʼясо за рахунок вʼязнів тюрем. Тепер сфери пошуку значно розширились, пише видання. По-перше, відправитись на фронт пропонують не лише тим, хто потрапляє до тюрми, а взагалі всім, хто здійснив правопорушення. Навіть коли людина може відбутись просто штрафом, їй надають опцію «виправити свою помилку достойно». На фронт тягнуть закредитованих росіян ― ті, хто має борги перед комерційними структурами, отримують повідомлення про можливість вирішити цю проблему, воюючи. Стати окупантом подається як почесна можливість для багатьох чиновників ― і чи не єдиним способом повернутись у владу для тих, хто якось проштрафився чи був спійманий на корупції. Щоправда, нерідко ці чиновники опиняються в «мажорному» батальйоні «Каскад», члени якого здебільшого фотографуються зі зброєю в новенькій дорогій формі. Хоча кілька російських політиків і загинули, потрапивши до підрозділу «Шторм Z», який окупанти зазвичай використовують у «мʼясних штурмах». Втім, це трапляється настільки рідко, що вважається винятком.
У пошуку громадян, які через негаразди в житті могли б піти на фронт, російська влада вже прошерстила всю країну. Особлива ставка у пропаганді на тих, хто хоче легких грошей ― Кремль за участь в агресії проти України усе ще платить чимало. Видання завершує матеріал історією Андрія Перлова, який у 1992 році здобув золоту олімпійську медаль у спортивній ходьбі на 50 кілометрів. Роками і сам Перлов, і його сімʼя жили в достатку. Зараз він сидить у Новосибірській колонії за підозри у присвоєнні $30 тисяч на посаді менеджера місцевого футбольного клубу. Йому пропонують виправити ситуацію, подавшись на війну. Хоча Перлову вже 62, місцевий військкомат підштовхує його відправитись на фронт, «адже він усе-таки спортсмен».
«Ми саджаємо дерева у вирвах від бомб і збираємо мед із замінованих полів», ― цією фразою української міністерки захисту довкілля Світлани Гринчук завершується матеріал Forbes про те, як українці в умовах постійної загрози для життя намагаються турбуватись і про екологію також. І державні відомства, і різні волонтерські обʼєднання підраховують завдані російським вторгненням збитки і намагаються бодай частково врятувати загрожені екосистеми. Хоча шкоди екології завдає навіть переселення значних мас людей ― а в українських реаліях ідеться про мільйони. Журналісти відзначають, що відновлення природи після цієї війни в деяких місцях забере багато десятків років. Хоча десь ― приміром, на території колишнього Каховського водосховища ― екосистеми, навпаки, розвинулись. «Природа відновлюється навіть у найтемніші часи», ― каже на це Гринчук.
Це лише частина огляду. Про ще один матеріал, що стосується російсько-української війни, читайте на нашому Patreon, а наступний огляд вийде вже 10 січня.