Медіа всього світу продовжують публікувати матеріали про наслідки для України того, що президентом США обрали Дональда Трампа. Так, Politico наводить думку міністра закордонних справ Франції Жана-Ноеля Барро, який закликає не оцінювати українську політику Трампа наперед. «Він занадто мудрий, щоб підтримати найбільшу анексію територій за 75 років», ― цитує його видання. Британська The Telegraph пише про переговори британського премʼєр-міністра Кіра Стармера й президента Франції Емманюеля Макрона: вони спробують переконати Джо Байдена, поки той ще при владі, дозволити Україні бити ракетами Storm Shadow по будь-яких цілях у Росії. Тоді як американське медіа The New Republic пише, що «Путін, через кілька днів після попередження Трампа щодо ескалації війни в Україні, показав йому великий середній палець», ― маючи на увазі накопичення на Курщині контингенту з 50 тисяч військових та активні штурмові дії.
І все-таки переважає песимістичний вектор публікацій ― про те, що допомога Україні за Трампа зменшиться, а Європі доведеться більше вкладатися і в допомогу Києву, і у власну безпеку. І це гарна нагода для континенту подорослішати, пише у The Atlantic професор стратегічних досліджень університету Сент-Ендрюс у Шотландії Філіп Пейсон ОʼБраєн. «Європейцям було б на користь, якби вони вірили в те, що Трамп і його союзники кажуть, а не в те, що вони бажають почути», ― починає він свій текст. І далі пише, що Трамп дуже чітко не раз заявляв, що хоче зменшити американську допомогу Україні. Що обоє, Трамп і його «найважливіший прибічник» Ілон Маск, відомі регулярним спілкуванням з Путіним. І що обраний віцепрезидент Джей Ді Венс виступає за той варіант завершення війни, який був би вигідний Росії. Тобто найбільше, на що можуть сподіватись європейські лідери, ― це те, що США не залишать напризволяще НАТО й дозволять закуповувати американську зброю для України за європейські гроші. Вашингтон, найімовірніше, перестане надто перейматись результатом найбільшої після Другої світової війни на континенті. Зокрема тому, що її зачинатель ближчий Трампу, ніж будь-хто з лідерів інших держав Європи, пише ОʼБраєн.
Отже, справа захисту України й себе, швидше за все, ляже переважно на плечі європейських країн, припускає автор. Це може звучати страшно, але на ділі цілком досяжна ціль. Економічна потужність країн Європи ― неспівмірна з російською. Те ж частково стосується й війська: так, у найближчі роки парк військово-повітряних сил європейських країн мають поповнити близько 600 F-35 ― найсучасніших на сьогодні винищувачів, завдяки яким європейські війська легко здобувають домінування в повітрі над росіянами. Численні військові підприємства ЄС здатні виробляти все більше ― проблема в повільній бюрократичній системі й заплутаній логістиці. Однак потенціал уже в близькому майбутньому ― значний. Європа здатна постояти за себе ― треба просто взятись до справ, йдеться в статті.
Тим часом головний пріоритет наразі ― захист України. Швидко наростити виробництво всієї потрібної Києву зброї у ЄС та Британії поки що не вийде ― однак можна допомагати Києву грішми й технологіями. У такій сфері, як війна дронів, ситуація змінюється кожні кілька тижнів, максимум місяців. Якщо Європа зможе допомогти українським компаніям ноу-хау і ресурсами ― це буде відчутною підтримкою. Так, масштабувати своє виробництво й виділяти на оборону більше ресурсів для багатьох європейців непросто, пише ОʼБраєн. Однак цього шляху не уникнути. «І таким чином, завдяки Україні народиться нова Європа», ― підсумовує він.
Це лише частина огляду. Про ще пʼять матеріалів, що стосуються російсько-української війни, читайте на нашому Patreon.