Британський The Economist пише, що значна частина представників Офісу президента України сприйняла перемогу Трампа спокійно, а хтось навіть із радістю. Що, як пише видання, свідчить про незадоволеність підходом адміністрації Байдена щодо допомоги Києву, якої достатньо лише для «базової підтримки життєдіяльності». Про відсутність розпачу говорить і те, що Зеленський привітав Трампа доволі рано і побажав проявити силу рішучого лідера.
Так, в українців є чимало підстав сприйняти зміну очільника Білого дому з пересторогою, нагадує The Economist. Трамп відкрито захоплюється Путіним і хвалиться дружбою з ним. Він може мати неприємні асоціації з Україною, тому що саме через Зеленського стався один з його імпічментів, а саме ― через шантаж надавати зброю в обмін на політичні послуги. А втім, майбутні взаємини між країнами можуть бути зовсім інакшими, пише видання. Трамп точно не прагне повного програшу України ― такого наслідку правління він не хоче, тому напризволяще Київ не кине. Натомість він захоче ввійти в історію як людина, що завершила війну. Як саме він «закінчить війну за добу» ― вочевидь зараз не в курсі й сам обраний американський президент, пише видання. Але є два шляхи, як це зробити, запропоновані його оточенням. Перший ― від обраного віцепрезидента Джей Ді Венса: фактично самоусунутись від війни, радикально зменшивши допомогу. Втілити його явно не дадуть ані республіканці-виборці, багато з яких підтримують Україну, ані політики. Другий шлях описав у The Wall Street Journal колишній держсекретар США часів Трампа Майк Помпео. Він наполягає на активному насиченні України зброєю, щедрій фінансовій допомозі та певності щодо майбутнього членства в НАТО. Ці кроки, переконує Помпео, вигідні й США. Тепер в адміністрації Зеленського роблять усе можливе, щоб схилити Трампа саме до другого варіанту, стверджує видання з посиланням на колишнього міністра зовнішніх справ України Всеволода Пристайка.
Трамп ― політик, якому близький транзакційний підхід, тож українська влада намагатиметься зробити підтримку максимально вигідною для нього. Можливо, це стосуватиметься дозволів для американських компаній на розробку українських надр, припускає видання. До інавгурації Трампа 20 січня наступного року чітке бачення врегулювання конфлікту має вже кристалізуватись.
Інша річ, чи погодиться на нього Володимир Путін. За рахунок загибелі майже 60 тисяч своїх бійців йому вдалося захопити понад 500 квадратних кілометрів української території й він вважає, що здатен на більше. Його оптимізм має підстави: в України явні проблеми з мобілізацією і моральним духом бійців на фронті, стверджує видання з посиланням на джерела в українській армії. Але навіть із цими проблемами зброї в українців достатньо, американські поставки ще протривають доволі довго, а інфляція в Росії вже відчутна і стане ще більшою ― та й сьогоднішні військові успіхи не факт, що будуть актуальними післязавтра.
Так чи інакше, наразі Путін намагатиметься зробити цивільне життя українців якомога складнішим у надії, що це якось вплине на хід переговорів. Поки він здатний бити й наступати ― він це робитиме. Тож наступні три місяці до вступу Трампа на посаду, найімовірніше, будуть складними, підсумовує The Economist.
Це лише частина огляду. Про ще три матеріали, що стосуються російсько-української війни, читайте на нашому Patreon.