На президентських дебатах 10 вересня Дональд Трамп на запитання ведучого, чи хоче він, щоб Україна перемогла, ухилився від прямої відповіді та сказав: «Я хочу, щоб кровопролиття припинилось». За це його критикували чимало політиків усередині країни та за кордоном. Утім, як стверджує почесний голова американського дослідницького центру Council of Foreign Relations Річард Хаасс у статті для Foreign Affairs, якщо спитати представників теперішнього Білого Дому чи багатьох урядів європейських союзників України, вони теж чіткої відповіді не дадуть. Так, якщо притиснути їх до стінки у присутності преси, більшість політиків скажуть щось близьке до офіційних вимог України: повернення до кордонів 1991 року, виплата Росією репарацій, повна свобода Києва в зовнішній та внутрішній політиці, пише Хаасс. Однак якщо продовжити розпитувати ― зокрема про те, як Україні досягти цього, відповіді знов будуть туманними, припускає автор.
Річ у тім, що наразі воєнним шляхом Україна відвоювати всі загарбані Росією території не зможе, стверджує Хаасс. Агресор має в рази більші мобілізаційний потенціал і військово-промислову базу, а також союзників у вигляді Китаю, Ірану і Північної Кореї. «Немає підстав вважати, що в наступні місяці ці союзники перестануть допомагати Москві чи що Північна Корея не зможе за потреби надіслати ще солдатів», ― стверджує Хаасс. Фактично для того, щоб Україна повернулась до своїх міжнародно визнаних кордонів, у війну мають напряму вступити війська Заходу. Що дуже малоймовірно, враховуючи небажання прямого конфлікту країн НАТО із ядерною Росією ― межа, якої Захід дотримується з 2022 року.
Натомість, союзники України можуть узгодити з Києвом, що найважливіше на цьому етапі ― утримати вільні території під своїм контролем, а звільнення решти України можна відкласти на потім. Для цього треба надати Україні достатньо зброї для оборонних операцій та дозволити бити по російських тилах далекобійною збоєю ― аби показати Москві, що Україна зможе зробити дуже боляче, якщо вона продовжуватиме свою авантюру. Також Захід має упевнитись, що Україна може розвиватись так, як сама забажає без вказівки з-за кордону, мати які завгодно великі сили оборони, вихід до Чорного моря і можливість морської економічної діяльності, здатність виробляти скільки завгодно зброї та розробляти її нові види. Тобто зробити так, щоб Україна була безпечною і могла себе захистити. Можливо, за допомогою іноземного контингенту ― як це було, наприклад, на Кіпрі, де іноземні військові бази діяли багато років.
Так, для України це буде компроміс, далекий від бажаної цілі, пише Хаасс. Однак бажану ціль зараз важко назвати досяжною, а пропонований варіант ― реалістичний. Крім того, сформулювавши такі позиції, Києву, Вашингтону і Брюсселю буде значно простіше йти на переговори з Росією, до того ж у такому разі положення Москви має стати менш зручним. Зараз росіяни, посилаючись на нереалістичність українських вимог, уникають переговорів. Однак за такого сценарію ця їхня відмовка перестане працювати, а якщо вони уникатимуть переговорів, підступність Росії буде складно чимось замаскувати, впевнений Хаасс.
Це лише частина огляду. Про ще два матеріали, що стосуються російсько-української війни, читайте на нашому Patreon.