Росіяни стали значно частіше вбивати на полі бою полонених українців, пише The Washington Post. Кількість таких убивств зростала поступово: від початку повномасштабного вторгнення Офіс генпрокурора зафіксував 113 випадків, третина з них припала на поточний рік. Утім, ця статистика не включає дані за жовтень, а вони демонструють сплеск жорстокості росіян щодо українських військових. Українські офіційні особи вже повідомили про майже 40 таких убивств, пише видання. Часто це відбувається одразу, щойно бійці здаються в полон. Це свідчить щонайменше про відсутність дисципліни в лавах російських військ і покарання за страту. Українські співрозмовники видання припускають, що це свідоме рішення російського військового командування. Принаймні про це свідчать слова заступника секретаря російського Радбезу Дмитра Медведєва, що «закони гуманності щодо українців не діють».
Росіяни брешуть щодо збільшення кількості вбивств українських полонених по-різному. Іноді взагалі заперечують, що порушують міжнародне гуманітарне право. Часом кажуть, що про збільшення кількості вбивств українська сторона каже навмисно, аби відвадити своїх військових від здачі в полон. Або ж звертають увагу на те, що українці теж страчували полонених росіян. Такі випадки були на початку повномасштабного вторгнення Росії, пише видання, і щодо них українська сторона порушувала кримінальні справи. Про подібні справи в Росії щодо російських військових невідомо.
Про російський репресивний апарат на тимчасово окупованих територіях України пише The New York Times. Видання прямо називає систему тюрем і СІЗО, яку розгорнула окупаційна адміністрація, ГУЛАГом, за допомогою якого Росія приглушує опір на загарбаних територіях. Журналісти розповідають про кількох українців, які пройшли через організовану росіянами систему катувань. Нерідко ставлення до них складно пояснити раціонально. Так, зварювальника Сергія ще у 2015 році затримала «служба безпеки» сепаратистів у Донецьку ― після того, як він відправив на вільну частину України дружину, пʼятьох дітей і собаку. Його з незрозумілих причин через лінію розмежування не пропустили. Тоді били ― так, що цілими лишились тільки два ребра. А потім сказали загадати останнє бажання ― Сергій попросив цигарку і подзвонити рідним. Отримав лише цигарку, тоді ще і ще побиття. Після цього його викинули на полі, повному тіл, думаючи, що він там сконає. Сергій повз до лісосмуги, де його знайшла жінка, яка збирала порожні пляшки. Вона виходила чоловіка і передала волонтерам, які допомогли йому виїхати на вільну територію. Сергій із сімʼєю осів у селі в Запорізькій області ― у тій її частині, яку Росія наразі теж окупувала. Він майже не виходив із дому, а коли минулого квітня стало відомо про зникнення ексдиректора місцевої школи та його дружини, вирішив виїжджати і звідти. Увесь цей час діти Сергія навчались онлайн в українській школі: батьки в цей час чатували, щоб ніхто з односельців не зайшов до їхнього дому і не дізнався про це.
Подібних випадків, пише видання, тисячі, а закладів «новітнього ГУЛАГу» понад сотню. Лише в такий спосіб окупантам вдається зберігати на наразі підконтрольних їм територіях умовний спокій ― і з цієї причини українська влада продовжує стверджувати, що звільнення всієї території України є необхідністю.
Це лише частина огляду. Про ще три матеріали, що стосуються російсько-української війни, читайте на нашому Patreon.