Про хвилю зацікавленості українською музикою 1960―1970-х років як в Україні, так і за кордоном, пише The New York Times. Приводом для цього став вихід збірки «Навіть ліс співає» (Even The Forest Hums) у США, яка складається з 18 різноманітних українських треків, створених за радянських часів. Добірку композицій робив Євген Гудзь, хедлайнер гурту Gogol Bordello і один з небагатьох давніх активних амбасадорів української музики на Заході.
«Навіть ліс співає» мандрує між звуками й сценаріями, ― йдеться в матеріалі. ― «Крок», супергурт із Києва, змішує сюрреалістичний софт-джаз із мрійливими клавішними, що звиваються в спокусливому ритмі. «Цукор біла смерть» звучить як гурт, що його міг записати Девід Лінч для особливо зловісної версії «Твін Пікс». А композиторка Валентина Гончарова ― чиї оригінальні експериментальні звукові ландшафти отримали чимало схвальних відгуків ― поєднує флейту і дзвони, додаючи нових рис стилю нью-ейдж. Хоч і під радянським контролем, українська душа ніколи не була завмерлою».
Видання згадує розповідь українського музиканта, кінорежисера й власника магазину платівок Віталія Бардецького: щойно почалося повномасштабне вторгнення, іноземні журналісти закидали його проханнями розповісти, що взагалі слухають українці, яка їхня музика, яка українська культура. «Таке враження, що доти ніхто цього не знав», ― каже Бардецький. Сам він за кілька років до повномасштабного вторгнення спродюсував документальну стрічку «Вусатий фанк» ― про розквіт української естради в 1960-ті роки. Чимало музики тих часів українці й самі лише відкривають для себе ― і зараз цей процес став набагато динамічнішим, підсумовує видання.
Це лише частина огляду. Про ще два матеріали, що стосуються російсько-української війни, читайте на нашому Patreon.