Керівник відділу коментарів видання Politico Europe Джеймі Детмер написав колонку про те, що через свою симпатію до України західні медіа можуть некоректно оцінювати реальний стан справ і вимагати зайвого. Так, безумовно, путінське вторгнення ― підступне й жорстоке, і Росію треба провчити задля блага всього світу. Однак колись британські й американські медіа легко і без доказів писали про факт наявності в Іраку зброї масового знищення, покладаючись лише на заяви політиків. Зараз медіа повторюють тезу політиків про «допомогу Україні стільки, скільки це буде потрібно», однак, пише Детмер, немає відповіді на багато важливих запитань щодо цього. Навіть на конференції YES у Києві українські та західні політики запевняли, що потрібно відвоювати всю територію України в кордонах 1991 року, однак уникали відповіді на запитання, як саме це зробити. Наразі невідомо, скільки зброї Захід може виділити Києву, лишаючись невразливим перед викликами на Близькому Сході та в морях Південно-Східної Азії. Неясно, як здолати істотну кількісну перевагу росіян. Незрозуміло, яку зброю найкраще давати Україні, щоб вона досягла максимального результату на полі бою, та якими мають бути дипломатичні зусилля.
Не знаючи відповідей на багато запитань, західні медіа нерідко продовжують просто просувати одну емоційну тезу. А це, впевнений Детмер, є також поганою послугою тим солдатам, які зараз захищають Україну в окопах. Отримуючи змішані, суперечливі сигнали від Заходу, вони розчаровуються і виснажуються ще швидше. Можливо, якби Захід нарешті розробив чітку позицію щодо завершення війни та покарання Росії, а журналісти це враховували, так було б чесніше й краще для всіх, припускає колумніст.
Тимчасом експремʼєр Великої Британії Борис Джонсон у виданні The Spectator виклав свої погляди на те, яку конкретну позицію має зайняти Захід щодо України та як це продемонструвати. Він пропонує прийняти Україну в НАТО вже протягом найближчих місяців ― перш ніж новий американський президент заступить на посаду. І поширити дію статті 5 Статуту НАТО ― про те, що напад на одного члена Альянсу вважається нападом на всіх ― на всю вільну територію країни. По-перше, це дасть Росії чіткий сигнал: її існування як імперії закінчується, і розвинений світ не буде йти на компроміси з її геополітичними мареннями. Що Україна перебуває під надійним міжнародним захистом і має право розвиватись лише так, як хоче сама. І що в разі подальших наступальних дій росіян за неї вступляться партнери.
Натомість також варто врахувати статтю 6 того ж Статуту, в якій йдеться, що дія попередньої статті може не поширюватися на всю міжнародно визнану територію країни-партнера. Тобто наразі окуповані Росією території тимчасово опиняться в «сірій зоні» в плані захисту НАТО. Однак із часом, якщо українські війська проведуть успішні наступальні операції, звільнені землі теж перейдуть під захист Альянсу.
Путін очевидно боїться воювати з НАТО ― і лише це може бути достатньо вагомим чинником для того, щоб він припинив атакувати українську землю. Замість безкінечних переговорів чи реакцій на блеф і погрози росіян саме захист НАТО допоможе закінчити війну якнайшвидше, запевняє британський експремʼєр.
Це лише частина огляду. Про ще два матеріали, які стосуються російсько-української війни, читайте на нашому Patreon.