Як Росія зомбує свою молодь. Огляд матеріалів іноземних медіа про війну 19 вересня

Автор:
Антон Семиженко
Дата:

«Бабель»

Великий матеріал із серії текстів, присвячених трансформації Росії після початку її повномасштабного вторгнення в Україну, вийшов на The Washington Post. Цього разу він присвячений російській молоді. За даними соцопитування російського «Левада-центру», 69% росіян у віці від 18 до 24 років підтримують вторгнення своєї країни на українську територію ― яке вони, звісно ж, називають «спеціальною військовою операцією». Понад половину молоді цього віку також виступають за проведення мирних переговорів, однак причин йти на поступки для своєї країни не бачать.

Путін виявився успішним у мілітаризації російського суспільства, і юні росіяни заради кращих можливостей в житті обирають підлаштовуватись під нові умови ― зараз це безапеляційна підтримка дій влади, приєднання до патріотичних організацій та бодай показові патріотичні тиради. Саме за таких умов Кремль пропонує соціальний ліфт у вигляді місць у престижних університетах чи навіть у програмі на російському «Першому каналі». Наприклад, 25-річна провоєнна росіянка Марʼяна Наумова веде «репортажі» з окупованих росіянами українських територій та запевняє, що її мета ― просто розібратись, як усе відбувається ближче до поля бою. Також вона має телеграм-канал на десятки тисяч підписників, її часто запрошують на ефіри інших центральних телеканалів Росії. Натомість ті, хто опонує режиму ― чи то розклеює антивоєнні листівки, чи кидає у військових комісарів коктейлі Молотова, отримують тюремні строки, навіть неповнолітні. Наприклад, 16-річного Єгора Балазєйкіна посадили за коктейлі на 6 років, перший з яких він вже відсидів. Пляшки із запальною сумішшю не загорілись, та це не завадило російському суду визначити дії Балазєйкіна як тероризм. У письмовій відповіді The Washington Post він каже, що ні про що не шкодує і «єдиною тактикою є протест», а його батьки розповідають, що позицію хлопця щодо вторгнення Росії в Україну істотно змінила загибель дядька, який пішов добровольцем на фронт.

Видання згадує і про Катерину Мізуліну ― одну з головних цензорок сучасної Росії. Вона виступає за обмеження доступу росіян до іноземних сайтів, фільмів, музики, за створення вітчизняних аналогів Wikipedia і Google, а також за ультрапатріотичне виховання молоді. Через це Мізуліну ненавидять правозахисники й опозиціонери ― але частина молоді захоплюється 40-річною цензоркою, називаючи її «одним із секс-символів сучасної Росії» і місцевою селебріті рівня Тейлор Свіфт, пише видання.

Український наступ на Курщині, «схоже, працює», стверджує американський військовий аналітик, член наглядових рад численних військових організацій США й рідного штату Північна Кароліна Дуг Лівермор у колонці для сайту CEPA ― Центру аналізу європейської політики. Від початку вторгнення ЗСУ на Курщину минуло рівно півтора місяця, і за такий короткий час робити висновки щодо ефективності військових операцій не можна, стверджує Лівермор, та для критики, що супроводжувала рішення Києва на початку серпня, немає достатніх підстав. Очевидно, що росіяни змушені перекидати на Курщину додаткові сили ― там уже 40 тисяч їхніх військових, за даними української сторони, невдовзі прибудуть ще 20 тисяч. Однак спроби вибити українців з російської території досі були марними. Наступ окупантів на Покровському напрямку сповільнився, а їхній моральний рівень принаймні не росте. І це ще явно не кінець операції, яку, впевнений Лівермор, варто продовжувати й розвивати.

Це лише частина огляду. Про ще сім матеріалів, які стосуються російсько-української війни, читайте на нашому Patreon.