Позиція Джо Байдена допомагати Україні «стільки, скільки знадобиться» вже не виправдовує себе, пише впливовий колумніст видання The Washington Post Девід Ігнатіус. Натомість важливо дати Україні можливість так підвищити ставки в конфлікті, щоб Росії було вкрай нелогічно і небезпечно продовжувати агресію проти нас.
Таких висновків Ігнатіус дійшов, побувавши на конференції YES, що днями завершилась у Києві. Він не вперше був гостем подій в Україні ― однак якщо зустрічі в 2022-му заряджали його оптимізмом, жартами й відчуттям переможної єдності, то тепер він побачив зморену націю, яка в цій навʼязаній Росією грі на виснаження «кровоточить» своїм найціннішим ресурсом ― людьми. Зараз представники інтелектуальної еліти країни зосередились не так на продукуванні візій майбутнього, як на створенні зброї, яка може вбивати якомога більшу кількість росіян ― і на її активному виробництві.
Усі розуміють, що Україна не може битися вічно, що можливості країни вичерпні. Тому потрібна далекобійна зброя, пише Ігнатіус. Зокрема ― давно обговорюваний дозвіл бити углиб російської території ракетами ATACMS. Автор повторює слова Володимира Зеленського щодо того, наскільки далекими мають бути удари ЗСУ по російській території ― «настільки, щоб змінити правила гри й спонукати Росію шукати миру».
Представник уряду США не мав що сказати з приводу дозволу бити ATACMS по російській території. «Все в порядку. Дозвіл не обовʼязково має звучати публічно. Хай Путін гадає. Але якщо напад росіян триватиме, всі військові бази в радіусі доступу ATACMS мають стати легітимними військовими цілями. Це Путін перетинає червоні лінії щодня, продовжуючи безпричинне вторгнення в Україну», ― пише Ігнатіус.
Вочевидь на зустрічі з Джо Байденом цього тижня український президент спробує переконати американського знову ― в тому, що необхідно дати Україні більше можливостей, якщо США не хочуть, щоб війна закінчилася на російських умовах. Останній варіант додасть Вашингтону і ЄС проблем на десятки років, пише Ігнатіус. А щоб бути переконливішим, Зеленському варто взяти до Білого дому когось із ветеранів цієї війни, пише колумніст. В його тексті згадок про них чимало ― наприклад, про командира підрозділу безпілотників Сергія Варакіна, який відбиває російську агресію вже понад вісім років. «Я мав би мати сімʼю, чудових дітей і робити фото барбекю. Але зараз я фотографую лінію фронту», ― сказав Варакін на конференції.
Також варті уваги матеріал Al Jazeera про жіночий підрозділ пілотів БпЛА «Бучанські відьми»; текст The Washington Post про те, чому українці незгодні обміняти землі на мир ― зокрема сімʼї тих, хто захищав чи захищає Україну від росіян. А The New York Times опублікувало великий і щедро ілюстрований матеріал про те, як суспільне життя в Харкові перемістилося під землю, де відбуваються вечірки, шкільні уроки та випускні, змагання й оперні виступи.