Одні з найбільш авторитетних західних експертів із російсько-української війни Майкл Кофман і Роб Лі опублікували велику статтю у Foreign Affairs про попередні наслідки Курської операції ЗСУ. Їхній короткий висновок ― блискавично спланований і проведений перший тиждень вторгнення ЗСУ на Курщину був, безумовно, вдалим кроком: він показав незахищеність Росії, прорахунки в діях її армії, нездатність різних родів військ і держслужб ефективно взаємодіяти й намагання применшити важливість свого провалу. Однак зараз є ризик того, що Курський фронт стане ще одним місцем, де Україна змушена буде тримати значні сили без однозначної для себе користі, пишуть автори.
До вторгнення на Курщину логіка дій ЗСУ була очевидною і доволі перспективною, пишуть оглядачі. Це виснаження російської армії шляхом активного знищення ворога, що наступає, на Донбасі та поступове нарощення далекобійності своїх дронів і ракет, якими Україна все активніше обстрілює російську територію. Обидва фактори постійно піднімають ціну вторгнення в Україну ― і в перспективі зроблять її занадто високою. Навіть якщо доведеться ще поступитись територіями на Донеччині.
Курський гамбіт змінив цю логіку. Очікування України, що росіяни відведуть частину боєздатних військ з Донецького напрямку, не справдилися. Окупанти, навпаки, активізували там свої зусилля. Лінія оборони ЗСУ на сході, принаймні тимчасово, розтягнулась, і подекуди українцям доводиться встановлювати жорсткі ліміти на використання снарядів. Темпи просування росіян на деяких ділянках зросли. Отже, є ризик, що вихід на Курщину стане тим же, що й активний обстріл Криму далекобійними ракетами протягом більшої частини 2024 року, пишуть автори. Це було успішною локальною операцією, яка все ж не призвела до якихось серйозних змін на основному фронті.
Утім, як і з контрнаступом 2023 року чи наступом ЗСУ на Харківщині 2022-го, поки що всього масштабу операції, як і її наслідків, не видно. Незрозуміло, скільки саме військ залучили до операції. Що Україна планує робити із захопленими територіями та чи розширятиме плацдарм. Чи буде, зрештою, удар з іншого напрямку, на який теж чекають росіяни. Відповіді на всі ці запитання зʼявляться ближче до холодів, пишуть автори. Тоді ж утримувати захоплені території Курщини ЗСУ стане складніше, оскільки зникне листя, під яким українці маскують чимало своїх сил.
Одне очевидно: Україні дуже потрібно, щоб росіяни припинили обстрілювати її енергетичну інфраструктуру ― «якщо не у 2024-му, то точно у 2025-му». Щоб спонукати агресора до цього, необхідно мати змогу бити по Росії далекобійною зброєю. Операція ЗСУ на Курщині порушила це питання ― і є надія, що Київ та його західні партнери нарешті дійдуть у цьому плані спільної, тобто сміливішої позиції, підсумовують автори.
Це лише частина огляду. Про ще три матеріали, які стосується російсько-української війни, читайте на нашому Patreon.