Associated Press звертає увагу на те, як замовчування Путіним втрат територій та військових на Курщині може врятувати російський режим від негативних наслідків тут і зараз, проте накопичує ризики у довгостроковій перспективі. За допомоги адміністративного апарату і контрольованих медіа російський диктатор домігся того, що вторгнення Україну на територію Курщини сприймається радше як стихійне лихо ― і до істотного зростання невдоволення з боку населення чи погіршення контрольованості держави наразі не призводить, пише інформагентство. Однак наближеним до Кремля очевидно: недавні події свідчать, що Росія по суті не здатна захистити свою територію. Що її армія може зганьбитися при виконанні доволі простого для такої потуги завдання ― захисту прикордонних територій. І що Росія стає дедалі менш безпечною ― а те, що частина Курщини окупована й ця територія поступово розширюється, означає, що події розвиваються в якомусь геть не найкращому для росіян напрямі. Отже, стабільність є лише видимістю, натомість невдоволення серед впливових бізнесменів чи політиків лише зростає. Про це свідчать антивоєнні заяви, наприклад, Олега Дерипаски ― одного з наближених до влади бізнесменів, який раніше не дозволяв собі подібного. Утім, зачищене політичне поле призводить до того, що кращих за ненадійного самодура Путіна варіантів впливовим росіянам знайти складно ― тож робити ставку зараз їм просто немає на кого, йдеться у статті.
Тимчасом The New York Times пише про те, що ігнорування Путіним подій на Курщині є виграшним для Росії: він ніби навмисно «забуває» про найбільший виклик перед Росією, відвідуючи з візитами Чечню чи фабрику з виробництва солодощів з яблук. Це дозволяє йому не чіпати контингент на Донбасі, який просувається в напрямку Покровська, йдеться у статті.
Також варта уваги рецензія на документальний фільм «Правило двох стін» у The Guardian ― режисер стрічки Давид Гутник, американець українського походження, розповів про те, як повномасштабне російське вторгнення проживають українські митці.