«Офіцер Кішак відповідає за один з найнетиповіших підрозділів, що бере участь у вже кількатижневій операції України на Курщині. І річ не лише в його буйному способі керування. Кожен четвертий з 200 людей в його підрозділі ― засуджений, звільнений з тюрми за новою моделлю, коли вʼязням дарують свободу в обмін на військову службу. Іще три місяці тому ці чоловіки були в тюрмах. Зараз вони на своєму першому завданні ― бʼються на території Росії. Офіцер Кішак каже, що вони виявились чи не найкращими бійцями, яких він бачив. Тринадцятого серпня підрозділ втратив свого першого бійця ― 24-річного Михайла, засудженого за крадіжку». Це уривок з короткого, але змістовного репортажу The Economist про те, як на російській території виконує завдання підрозділ, зібраний, зокрема, з колишніх увʼязнених. Командир Назарій Кішак ― досвідчений боєць з армійської сімʼї, навіть його мати служить на Донеччині ― керує суворо, але дбайливо. У виданні називають цей підхід tough love. «Іноді доводиться кричати чи змушувати когось виконувати фізичні вправи, та лише для того, щоб [зрештою] зберегти їм життя», ― каже про свій стиль сам Кішак.
Колишніх вʼязнів жорстокість війни дивує мало. Так, 47-річний Геннадій з позивним «Вікіпедія» провів у тюрмі три з половиною роки, був засуджений за вбивство та збройне пограбування. Кордон з Росією він перетнув без особливих хвилювань. «Не те щоб я побачив багато жахливого, хіба що росіянина без верхньої половини тіла, ― каже він. ― Нижня в порядку, а верхньої ніби й не було». Повернувшись із завдання на базу, що кілометрів за десять від російсько-українського кордону, Вікіпедія наминає хліб з майонезом.
Підрозділ Кішака зайшов на російську територію 10 серпня ― за чотири дні після того, як передові українські сили вибили звідти російські війська. Видання описує одну з операцій, в яких брали участь бійці Кішака. Майже 70 чеченців намагались прорватися на українську територію північніше від захопленої Україною Суджі, щоб ударити в тил українським військам. «Це була ще та халепа, ― згадує Назарій. ― Колона із 70 чеченців. Усі вже зі святим Петром».
Участь підрозділу в бойових діях, пише The Economist, свідчить про кадрові проблеми української армії. Тому в ЗСУ і вдалися до практики, що вже давно поширена в Росії, ― брати на фронт колишніх вʼязнів. Кішак же пояснює своє ставлення до засуджених так: «Кожен заслуговує в житті на другий шанс, крім ґвалтівників і Путіна». Він ретельно відбирає солдатів ― та коли вони вже потрапляють у його підрозділ, то мають такі самі права, що й решта бійців.
Засуджені радіють своїм новим карʼєрам, бо відчувають, що потрібні суспільству. Геннадій «Вікіпедія» каже, що застосовує свою технічну освіту в роботі з дронами та РЕБом. А Кішак зазначає, що варто бути готовими до всього і що ніхто не знає, куди операції ЗСУ занесуть їх у майбутньому. «Я завжди хотів відкрити кіоск шаурми в Москві», ― зізнається він виданню.
Продовження огляду з черговою порцією аналітики щодо Курського наступу ЗСУ доступне для тих, хто підтримує нас на Patreon.