Утретє за час повномасштабної війни стає очевидним, наскільки крихка Росія. Огляд матеріалів іноземних медіа про війну 13 серпня

Автор:
Антон Семиженко
Дата:

«Бабель»

Три місяці тому, після вторгнення росіян на Харківщину в районах Вовчанська та Липців, Україна досліджувала свій кордон на предмет інших спокусливих для окупантів ділянок. Натомість виявила місце, в якому слабка якраз Росія ― і вже другий тиждень показує, яка насправді хитка російська «військова міць», пише на CNN оглядач Нік Пейтон Волш. Тисяча квадратних кілометрів зайнятої українцями території ― цей показник вразить мільйони росіян, навіть попри щільну пропагандистську ширму, якою Росія відгороджує своє населення від правдивої інформації. І вкотре продемонструє, що влада Путіна насправді має багато вразливостей, пише автор.

Уперше це стало очевидним навесні та восени 2022 року, коли ЗСУ змогли звільнити значну частину окупованої росіянами території. Вдруге ― влітку 2023-го, коли маршем на Москву пішов лояльний колись до Кремля бойовик Євгеній Пригожин. І втретє це очевидно зараз, коли ані російська армія, ані російське ФСБ не змогли стримати удару відносно невеликої кількості українських військ. Брак прозорості в Росії зараз лише грає на руку ЗСУ, пише Волш. Адже навряд чи в Москві, та навіть у губернатора Курської області знають, якою насправді є ситуація з українським вторгненням.

У Путіна, вочевидь, досі не знають, як вирішити нову проблему. Кремль рік за роком вихолощував армійську систему, вилучаючи талановитих, але нелояльних керівників. За операцію з відвоювання територій відповідальною призначили ФСБ ― службу, яка звикла мати справу хіба що з попередженням терактів. Це звучить, як рецепт подальших невдач в Курській області, пише Волш.

Звичайно, до України є багато питань. Скільки людей, снарядів і дорогоцінного західного озброєння Київ готовий витратити в Курській області. Скільки територій планується взагалі захопити. «Здобутки операції зараз очевидніші, ніж тиждень тому, коли її тільки почали. Ніс Путіна ― кровоточить. Але для максимального успіху Києва фінал цієї операції має бути продуманий так само добре, як початок», ― пише автор.

Поки що невідомо, чи вдасться Києву змусити Москву забрати частину бойових підрозділів з Донеччини. Як і те, наскільки це посилить позицію України на переговорах, які «Росія зазвичай саботує до моменту, поки їй щось сильно не знадобиться від співрозмовника». Однак щонайменше одне знову стало очевидним для всіх: невразливість Кремля ― ілюзія, підсумовує оглядач.

Це лише частина огляду. Резюме інших найцікавіших матеріалів іноземних медіа про війну доступне для тих, хто підтримує нас на Patreon.