Близько 200 тисяч дітей, молодих людей та вразливих дорослих постраждали від жорстокого поводження, перебуваючи під опікою держави та релігійних організацій у Новій Зеландії.
Про це йдеться у звіті Королівської комісії з розслідування насильства в опіці Нової Зеландії.
У рамках розслідування, початого у 2018 році урядом Нової Зеландії, було опитано майже 2 800 людей. З них понад 2 300 — жертви, які вижили, а решта — інші свідки, члени родин постраждалих, працівники закладів тощо.
Розслідування в основному зосереджено на постраждалих у сиротинцях, прийомних сімʼях, психіатричних та інших закладах догляду в період в 1950 по 1999 рік, однак також містить свідчення постраждалих і в пізніші роки — з 1999 по 2019 рік.
Це розслідування було найбільшим і найдорожчим у Новій Зеландії та обійшлося в приблизно 170 мільйонів новозеландських доларів ($101 мільйон), зазначає BBC.
Багато з тих, хто постраждав від насильства, походять зі знедолених або маргіналізованих спільнот, включаючи маорі та тихоокеанців, а також людей з обмеженими можливостями.
Діти, яких передавали на патронатне виховання у прийомні сімʼї та дитбудинки сімейного типу, зазнали найвищого рівня сексуального насильства серед закладів соціального захисту.
При цьому розслідування показало, що в релігійних установах був вищий рівень сексуального насильства, ніж у закладах держопіки.
Громадські та релігійні лідери намагались приховати систематичне насилля над вихованцями, переміщуючи кривдників в інші місця та заперечуючи провину. Багато жертв помирало, не побачивши правосуддя.
У деяких соцзакладах людей, що були під опікою, надмірно ізолювали, застосовували до них лоботомію, стерилізацію, проводили інвазивні генітальні обстеження та експериментальні психіатричні методи лікування без їхньої згоди.
У звіті наведені покази постраждалих. Наприклад, Анна Томпсон, розповіла комісії, що в релігійному дитячому будинку черниці здирали з неї одяг, привʼязували до ліжка обличчям вниз і били ременем із пряжкою.
Джессі Кетт розповів про те, як його побили та зґвалтували працівники школи-інтернату в Окленді, коли йому було вісім років.
Моеапулу Френсіс Тагалоа зазнавала жорстокого поводження з боку священника протягом двох років, починаючи з пʼятирічного віку в 1970-х роках.
Згідно зі звітом, економічна вартість такого насильства та нехтування оцінюється в 200 мільярдів новозеландських доларів ($118 мільярдів). У цю суму увійшло, зокрема, збільшення витрат на психічне та фізичне здоровʼя, допомогу безпритульним та боротьбу зі злочинністю.
Серед 138 рекомендацій розслідування були заклики до публічних вибачень від Папи Римського, архієпископа Кентерберійського, комісара поліції Нової Зеландії та її найвищого державного службовця. Воно також закликало уряд переглянути національну програму компенсацій за нещасні випадки без вини, щоб забезпечити індивідуальну підтримку жертвам жорстокого поводження.