Колишній премʼєр-міністр Швеції Карл Більдт опублікував колонку в Foreign Policy, у якій припустив, що станеться, якщо росіянам вдасться дочекатись, поки світ забуде про Україну, й Москві вдасться взяти політичну владу в Києві під свій контроль. На його думку, це призведе до величезних проблем у Європі ― але й сама Росія в підсумку зазнає краху. «В довгостроковому плані це буде піррова перемога для Москви, ― пише він. ― Репресивний режим із великими складнощами намагатиметься перетравити окуповані землі, підкорити бунтівне населення й нести тягар дуже високих витрат на військово-промисловий комплекс в обставинах нової ери конфронтації. Москва просто обміняє свій середньовічний монголо-татарський васалітет на покору Китаю та істотно відстане від більшої частини світу, що переходить у нову епоху, зелену і цифрову. Рано чи пізно Росія зазнає третього — за трохи більше ніж століття — краху своєї держави».
Утім, доти Європі довелося б миритися з величезними викликами. Перший ― від 10 до 15 мільйонів біженців, адже, як свідчить приклад окупованих частин Херсонщини, Запоріжжя, Луганщини та Донеччини, на цих землях залишається невелика частка від попереднього населення. Також країнам ЄС доведеться різко збільшити свої витрати на оборону ― на додачу до недавніх підвищень. Фінляндія, Польща, Естонія непокоїтимуться особливо сильно, закликаючи партнерів посилити їхню безпеку. І Західна Європа буде лише одним із багатьох регіонів, які відчують на собі негативні наслідки російської безрозсудності.
«У квітні премʼєр-міністр Японії Фуміо Кішіда сказав перед Конгресом США, що сьогоднішня Україна ― це потенційно Східна Азія завтра. Як падіння Сайгону та Кабулу, російська перемога в Україні сприйметься світом як іще більш серйозний знак того, що сила США тане. І апетит до авантюризму з боку численних гравців приречений лише зростати», ― пише Більдт.
Утім, у підсумку Росія все одно розпадеться: громіздкий і відсталий державний апарат просто не зможе протистояти викликам, впевнений шведський політик. І цей розпад принесе Європі новий оберемок викликів.
Про те, наскільки успішними виявились росіяни у виробництві дронів, пише у Forbes оглядач видання Девід Гемблінг. Його висновок: імовірно, росіяни вже виробляють понад сто тисяч дронів різних типів на місяць. Можливо, це навіть більше, ніж виробляє Україна. Однак через корупцію, млявість держави й непрозорість закупівель ці дрони здебільшого низької якості ― зокрема, якщо йдеться про FPV-безпілотники.
Гемблінг наводить приклад компанії, яка формально є волонтерською організацією ― «Батальйон Судоплатова». Ця компанія виробляє більшість FPV-дронів, які використовують окупанти, фактично ставши головним постачальником цих безпілотників для російської армії. Однак держзамовлення ― непублічне і без можливості відкритої конкуренції ― призвело до того, що близько третини цих дронів просто не злітають чи ламаються при першому ж тренувальному польоті. Ті FPV від «Судоплатова», що злетіли, працюють на тих самих частотах, які українці давно навчились глушити. Українські виробники динамічно підлаштовуються під зміну умов, міняючи частоти для звʼязку. Про вироби російських «волонтерів» цього не скажеш. Частина дронів, яка все ж подолала українську РЕБ, може просто не вибухнути при контакті. Тому часті випадки, коли російський оператор дронів може випустити 30―40 безпілотників, і жоден політ не завершиться влучанням. У ЗСУ ж результативні 20―50 відсотків вильотів, пише Гемблінг.
Це лише частина огляду. Резюме інших цікавих матеріалів світових медіа про російсько-українську війну доступне для всіх, хто підтримує нас на Patreon!