Понад два роки спровокованої Росією війни призвели до загибелі чи важкої інвалідності понад пів мільйона її громадян. Росія ― ізгой у західному світі, у місцевих корупціонерів та бізнесменів конфіскували вілли й дорогі яхти, у країні зникли сотні видів продуктів іноземних брендів, закрились десятки заводів. І попри це, російське суспільство зараз здається міцнішим та спокійнішим, ніж до війни. Чому так, у статті для The Atlantic спробувала пояснити американська журналістка й письменниця російського походження Анастасія Едель. І вона звертається в першу чергу до історичного досвіду Росії.
Починаючи з утворення держави в XV столітті й до кінця 1980-х у Росії фактично не було розподілу гілок влади. Держава була непорушною, і не було ніяких стримуючих факторів від вчинення жорстокості щодо своїх же громадян. Тоді як у Західній Європі поетапно розвивався інструментарій контролю громадян над діями влади, поваги до особистості та її власності, у російських школах досі залишається популярною приказка: «Я ― остання літера в алфавіті», пише Едель. Суспільство в Росії підпорядковане державі ― фактично людина має проживати своє життя так, щоб дати державі якнайбільше. Останні роки Радянського Союзу та 1990-ті змінили цю установку — але, як виявилось, тимчасово.
Як показали останні роки, уклад життя росіян не надто добре підходить для спокійних часів, але прекрасний для війни. Брак верховенства права та громадянських свобод, авторитарна влада допомагають перелаштувати країну на воєнні рейки й системніше відправляти росіян на смерть. Так було і 500 років тому, коли росіяни захоплювали сусідні держави під приводом «збирання російських земель». Так відбувається й зараз, коли Росія нібито «захищається від посягань іноземців». Едель переповідає пропагандистську історію з російських медіа: молодий окупант, який втратив на війні частину ступні, отримав щедрі виплати від держави й, сидячи вдома, грає в компʼютерні ігри. «Тепер я маю все», ― каже він. Так само щасливі й мільйони інших росіян: більш як половина з них, ідеться у статті, задоволені напрямом розвитку країни. Те, що уряд завів їх у згубну мʼясорубку й позбавив перспектив розвитку паралельно з сучасним світом, росіян хвилює мало. А ті, кого поточний стан справ не влаштовує, і поскаржитись особливо на це не можуть, бо нема куди. «У Росії біль — частина суспільного договору», — пише авторка.
Настільки ж, як війна робить росіян сильнішими, вона може стати каталізатором ослаблення цієї країни, підсумовує авторка. У своєму національному міфі росіяни часто згадують війни 1812 року з Францією та 1941—1945 років із німецьким Третім Рейхом. Ці конфлікти, які відбувались на території Росії, завершились перемогою росіян. Але були й війни, що завершилися поразкою й призвели до серйозних катаклізмів усередині країни. Це російсько-японська війна 1904—1905 років та Перша світова війна, через які в Росії впала абсолютна монархія, а відтак цар взагалі втратив владу. Це й війна в Афганістані, яка стала однією з причин розпаду Радянського Союзу. Якщо Україна почне перемагати Росію зараз, Путін уже не зможе «продавати» своєму народу перемогу — і це призведе до чергової кризи в Росії. І чергового шансу для цивілізованого світу щось у цій країні змінити, підсумовує Едель.
Це лише частина огляду. Найцікавіше з матеріалів про закриття «вікна можливостей» для Росії на фронті, обережну поведінку Пакистану та спроби європейців врятувати останню цілу газову трубу з Росії через Україну до Європи доступні для всіх, хто підтримує нас на Patreon!