Великий матеріал із аналізом усіх руйнацій внаслідок повномасштабного російського вторгнення в Україну підготувало видання The New York Times. Для цього супутникові зображення з України проаналізували команди з американських університетів ― вийшло зʼясувати, скільки будівель було знищено й пошкоджено, скільки вціліло. У підсумку видання зробило чимало показової інфографіки: видно, що в Ірпені росіяни знищили чи пошкодили 20% будівель, у Маріуполі не стало 237 шкіл.
На тимчасово окупованих росією територіях теж є руйнування, зокрема у Криму, який перебуває під частими атаками українських сил. Однак ці руйнації не йдуть у жодне порівняння з тим, що скоєно на територіях, які росія атакувала з 23 лютого 2022 року, пише видання.
На відбудову поселень на кшталт Марʼїнки ― одного з найбільш зруйнованих селищ у цій війні ― підуть мільярди доларів, які Україна сподівається отримати за рахунок заморожених російських резервів. Однак навіть якщо все відбудеться за найкращим сценарієм, мільярди не вирішать іншої проблеми ― зруйнованих війною спільнот. NYT зосереджує особливу увагу на Марʼїнці ― колись тихому аграрному поселенні, в якому після індустріалізації Донбасу зʼявились шахта, молокозавод, хлібозавод, фабрика з виробництва шин, громадська лазня і два басейни. Люди тут жили заможно, зводячи великі за радянськими мірками хати.
У 1990-ті місцевим допомогло вижити присадибне господарство. У 2010-ті Марʼїнка, завдяки економічному буму, знову стала зростати. Доки у 2014-му підозрілі чоловіки не почали викрадати в місцевих автівки, а згодом не встановили проросійську «адміністрацію».
ЗСУ вдалось відвоювати Марʼїнку, яка, втім, зберігала статус прифронтового міста й потерпала від обстрілів. Попри це, життя в Марʼїнці тривало, і часом, коли дув західний вітер, місцеві запускали в небо жовто-блакитні кульки, щоб ті приземлились на тимчасово окупованій території Донеччини.
Зараз у Марʼїнці «згоріло все, що могло горіти», стверджують українські військові. Після довгих оборонних боїв наприкінці 2023-го росіяни окупували те, що лишилось від поселення. Тепер згори не видно навіть контурів багатьох будівель ― це просто купи каміння.
Видання описує історію кількох сімей, які поколіннями жили в Марʼїнці. Чимало місцевих, з тих, які зазвичай не виїздили з рідного міста, тепер у Покровську, хтось вирішив залишити країну взагалі. «Коли я заплющую очі, бачу своє минуле життя в деталях: наші ворота, нашу велику кухню з полицями, ― розповідає виданню 34-річна Ірина Грушковська. ― А як розплющую ― розумію, що нічого з цього більше немає».
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 Buy Me a Coffee 🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]