Президент Республіки Сербської
Про це повідомляє телеканал РТРС.
Проєкт резолюції ООН, який ініціювали Німеччина й Руанда та підтримали США, Боснія та Герцеговина й інші країни, пропонує, зокрема, зробити 11 липня офіційним Міжнародним днем памʼяті жертв геноциду боснійських мусульман у Сребрениці. Вона також закликає засуджувати будь-яке заперечення цього геноциду.
«Сьогодні ми починаємо з офіційного рішення розпочати процес мирного розмежування. Ми запропонуємо спочатку уточнити політичні компетенції, повʼязані з субʼєктами, а також зберегти й залишити поточну модель економічного функціонування та протягом кількох років адаптувати її до реалій мирного розмежування», — сказав Додік.
Він сказав, що сербський народ «більше не може жити в цій Боснії та Герцеговині» і що те, що зробили боснійці з резолюцією щодо Сребрениці, було «незаконним і вони не поважали сербів».
«Не дивно, що це робить утримувана США ООН. Сербів двічі бомбили, а рішення Ради Безпеки ООН щодо цього не було», — каже Додік.
Він додав, що сьогоднішнє засідання уряду Республіки Сербської в Сребрениці започаткує «важливі та великі рішення і вкаже на всіх жертв війни у 1992—1995 роках, а особливо сербів» і що «сербський народ не прийме фальшивих політичних конотацій страждань».
Додік зазначив, що сьогодні на сесії у співпраці з місцевою владою встановлюватимуть дату, яка щорічно відзначатиметься як День жертв Сребрениці, враховуючи як боснійські, так і сербські жертви в цьому районі.
За його словами, уряд має підготувати вичерпний звіт про функціонування автономії за останні 30 років протягом наступних 30 днів. У результаті цього протягом 30 днів Боснії і Герцеговині, як підписанту Дейтонських угод
За його словами, пропозиція полягатиме в тому, щоб повернути під юрисдикцію Республіки Сербської все те, що «вона принесла до Боснії та Герцеговини».
Президент Республіки Сербської вже не перший рік говорить про наміри відокремитися від Боснії і Герцеговини.
Геноцид у Сребрениці
Після розпаду Югославії у 1992—1995 роках у Боснії тривала громадянська війна, оскільки в державі проживають три різних народи: боснійці, хорвати та серби. До того ж, ситуацію ускладнювало те, що боснійці є мусульманами, хорвати — католиками, а серби — православними.
11 липня 1995 року боснійські серби захопили охоронювану ООН безпечну зону в Сребрениці. Вони відокремили щонайменше 8 тисяч боснійських чоловіків і хлопчиків-мусульман від їхніх дружин, матерів і сестер та вирізали їх.
Міжнародний суд ООН у лютому 2007 року визнав події у Сребрениці геноцидом. Це масове убивство людей за релігійною та етнічною ознакою донині вважалося наймасовішим у Європі з часів Другої світової війни.
Чому серби проти резолюції
Проєкт резолюції засуджує «будь-яке заперечення геноциду в Сребрениці як історичної події» та «дії, які прославляють тих, кого засудили міжнародні суди за воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид». Це також стосується тих, хто несе відповідальність за геноцид у Сребрениці.
До таких під час спецтрибуналу ООН із воєнних злочинів віднесли військового політичного лідера боснійських сербів Радована Караджича, його військового командира Ратко Младича і низку інших воєначальників і політиків.
Однак більшість посадовців Сербії та навіть Боснії і Герцеговини, як і раніше, вважають Караджича і Младича національними героями. Вони продовжують применшувати або навіть заперечувати вбивства в Сребрениці, що глибоко зачіпає родичів жертв і тих, хто вижив у різанині. Тож резолюція могла б стати важливим символічним актом і моральною компенсацію для них.
Президент Сербії Александар Вучич і керівництво боснійських сербів стверджують, що резолюція ООН таврує всіх сербів як «націю геноциду». Хоча у самому проєкті сербів не згадують як винних. Вучич та Додік також побоюються, що в разі ухвалення резолюції їм доведеться понести відповідальність за підтримку кровопролиття у 1992—1995 роках, а також за заперечення геноциду.