Репортаж про ситуацію на прикордонні Харківщини вийшов у The New York Times. У детальному і щемкому тексті описано, і як наступ росіян стримують військові, і як організовано українську оборону, і як місцеві або евакуюються, або продовжують жити максимально можливим в умовах надзвичайно близьких російських атак мирним життям.
Автори статті відзначають, що тактика оборони українців виявилась дієвою. Там, де натиск росіян найбільш відчутний, ЗСУ поволі відступають, завдаючи окупантам максимальних втрат. Ідучи вперед, росіяни видають свої позиції та роблять вразливішою техніку. Натомість на рівні першої підготовленої лінії оборонних укріплень ― через обстріли зведеної на відстані часом за десять кілометрів від кордону з росією ― окупантів вдалося зупинити. От тільки з іншого боку залишились українські села і місто Вовчанськ. На відміну від вторгнення на Харківщину в 2022-му, тепер росіяни знищують усе довкола, і частини окупованих населених пунктів уже фактично немає, а територію бойових дій залишили понад вісім тисяч людей, пише видання.
Серед них, наприклад, фермер Василь Голобородько, який працював на полі, навіть коли ЗСУ копали окопи західніше його земель ― що означало, що в разі успішного наступу росіян землі Голобородька окупують. Він терпів до останнього, виїжджаючи вже поміж обгорілих решток танків. Кота і собак він забрати не зміг: «Хай тепер прогодуються тим, що Бог дасть».
У прифронтових селах з українського боку люди евакуюються, що теж ілюструє ситуація з домашніми тваринами. У селі Руські Тишки Олена Бубенко доглядає за 116 собаками, 40 котами й іншою живністю, яку їй полишили сусіди. Натомість трохи далі від фронту, у селищі Старий Салтів, триває ремонт постраждалої від попереднього вторгнення росіян школи, а місцеві продовжують звичні роботи в городах і садах. Звідти вже видно дим над Вовчанськом ― однак співрозмовники видання вірять, що до них росіяни не дійдуть. «А якщо знов зруйнують господарства, потім ми знов усе відновимо, як уже раз було», ― цитують місцевих журналісти.
Про те, як у майбутньому убезпечити Україну від нових воєн із росією, пише у Foreign Affairs дослідник із американського Фонду Карнегі, експерт із росії Ерік Чіарамелла. Він стверджує, що Захід напрацьовував такі плани до осені 2022 року, коли Україна змогла зберегти незалежність і вразила світ рівнем своєї армії. Подальші воєнні успіхи Києва привели до того, що від стратегії, яку називали «Сила майбутнього», перейшли до принципу надання Україні якнайбільшої кількості зброї зараз, аби ЗСУ звільнили всю загарбану територію. Поки що цього не вдалося, однак досі Захід діє щодо України в режимі кризового менеджменту, реагуючи на найбільш нагальні потреби фронту. І $61 мільярд від США, хоч і вкрай доречні, є проявом того ж кризового менеджменту. Вони не вирішать питання довгострокової свободи України ― а воно після завершення поточної війни продовжить бути актуальним.
На додаток до поточних воєнних дій автор радить зосередитись на обороні наявної території під контролем ЗСУ. Для цього країні варто нарощувати й робити потужнішим арсенал далекобійної зброї ― від ракет до дронів. Так росіяни розумітимуть, що якщо вони сунуть носа на українську територію наступного разу, відповідь буде для них дуже болючою. Київ повинен мати засоби, щоб поставити під загрозу сотні російських військових і промислових обʼєктів по всій території рф. Завдання Заходу ― надати ракети, гроші, технології та інші потрібні для цього ресурси. Для цього країни-союзниці України мають створити окремий фонд ― недавно такий, розміром у $100 мільярдів, запропонував створити генсек НАТО Єнс Столтенберг. Таку суму Чіарамелла вважає базово достатньою.
Також партнери Києва мають розробити план дій на випадок імовірного наступного російського нападу. Наприклад, зарезервувати на території НАТО зброю, яка в потрібний момент одразу ж відправиться до України. Дуже зарадять і домовленості про залучення до оборони військового контингенту з інших країн, бодай на рівні консультантів. Головне, пише автор, щоб були зобовʼязуючі домовленості щодо цього з боку США та інших західних країн із потужними арміями.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 Buy Me a Coffee 🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]