Рада Європейського Союзу ухвалила перший в історії блоку закон про боротьбу з насильством щодо жінок і домашнім насильством.
Про це пише пресслужба Ради ЄС.
Новий закон передбачає кримінальну відповідальність за калічення жіночих статевих органів, примусовий шлюб, обмін інтимними зображеннями без згоди, кіберпереслідування та підбурювання в Інтернеті до ненависті чи насильства. Ці злочини каратимуться позбавленням волі на строк від одного до пʼяти років.
До того ж можуть бути обставини, що обтяжують покарання, як-от злочин проти дитини, колишньої чи нинішньої дружини або партнерки, громадського представника, журналіста чи правозахисника, які тягнуть за собою більш суворе покарання.
У перелік таких обставин також увійшли «намір покарати жертву» на підставі її статі, сексуальної орієнтації, кольору шкіри, релігії, соціального походження або політичних переконань, а також бажання зберегти або відновити «честь».
Жертвам насильства над жінками та домашнього насильства буде простіше повідомити про злочин. Про кіберзлочини можна буде повідомляти онлайн. Коли діти повідомляють про злочин, вчинений кимось із батьків чи опікунів, органи влади повинні спершу захистити дитину, а потім інформувати про звинувачення ймовірного злочинця.
Щоб захистити приватне життя жертви та запобігти повторній віктимізації, держави ЄС мають зробити все, щоб докази, які стосуються минулої сексуальної поведінки жертви, дозволялися в кримінальному провадженні лише тоді, коли це доречно та необхідно.
У країн-членів ЄС є три роки з моменту набрання чинності законом, щоб перенести його в національне законодавство.
Чому це важливо?
Дані Європейської комісії показують, що кожна третя жінка у 27 країнах блоку зазнала певного виду насильства, часто з боку інтимних партнерів.
Крім того, 600 тисяч жінок у Європі живуть з наслідками каліцтва жіночих статевих органів, свідчать дані європейської мережі організацій End FGM.
Як зазначає Reuters, хоча ці правопорушення вважаються злочинами в більшості країн-членів ЄС, а калічення жіночих статевих органів є незаконним у всіх країнах-членах ЄС, існують прогалини в національному законодавстві деяких країн і відмінності в правовій базі.