Американський письменник Пол Остер помер 30 квітня від ускладнення раку легень — йому було 77 років.
Про це пишуть The New York Times і The Guardian. Смерть письменника підтвердила його подруга Джекі Лайден.
Пол Остер народився в Ньюарку, штат Нью-Джерсі, у 1947 році. За його словами, почати писати він вирішив у 8 років, бо не зміг узяти автограф у свого бейсбольного кумира Віллі Мейса — ніхто не подумав узяти на гру олівець або ручку. Відтоді майбутній письменник завжди брав олівець із собою.
«Якщо у вас у кишені лежить олівець, є велика ймовірність, що одного разу вас охопить спокуса почати ним користуватися», — писав Остер в есе 1995 року.
Літературну карʼєру він розпочав у 1982 році, опублікувавши мемуари «Вигадка самотності» — роздуми про стосунки з нещодавно померлим батьком.
Письменник Пол Остер у Брукліні, Нью-Йорк, у 1988 році.
Getty Images
На початку літературного шляху Остер зіткнувся з низкою труднощів. Зокрема, його перший роман «Місто зі скла» відхилили 17 видавництв, аж поки в 1985-му історію про письменника-детектива не погодився опублікувати невеликий видавничий дім у Каліфорнії.
«Місто зі скла» став першою частиною «Нью-Йоркської трилогії» Остера. Згодом її видали в одному томі — ця серія принесла Остеру світове визнання. Останній роман письменника «4321» увійшов до короткого списку Букерівської премії — це історія про єврейського хлопчика, який народився в Ньюарку в 1947 році.
У 1992 році Остер отримав французьку літературну премію Медічі за роман «Левіафан». Письменник також написав сценарій до фільму «Дим» (1994) і виступив як режисер і сценарист фільмів «Де ти, Лулу?» (1998) та «Із зневірою в обличчі» (1995).
Пол Остер в 2017 році.
Getty Images
Остер працював у жанрах постмодернізму, абсурдизму та екзистенціалізму. У його творах часто розкриваються теми долі, випадковостей і збігів. Багато хто з його головних героїв — письменники, а персонажі з раніше опублікованих романів згодом зʼявляються у його наступних творах.
Письменник любив писати авторучкою в блокнотах і уникав компʼютерів — клавіатура його завжди лякала. Він також не любив читати рецензії критиків, адже «беріг свою тендітну душу». Його твори були відоміші в Європі, аніж у рідних Штатах, а в Парижі його навіть називали «рок-зіркою» через велику популярність.
У 2018 році Остер підписав звернення Американського ПЕН-центру на захист українського режисера Олега Сенцова, який був політвʼязнем у росії. В Остера залишились дружина та сестра, а ще дочка та онук.