Американське видання Forbes паралельно з рейтингом мільярдерів 2024 року опублікувало проєкт про тих багатіїв, чиї статки через російсько-українську війну тільки зросли. І це не лише росіяни. Так, кілька грецьких судновласників істотно збагатилися, надаючи свій флот для перевезення російської нафти. Чеський бізнесмен Міхал Стрнад через компанію Czechoslovak Group постачає Україні чимало зброї та заробляє на цьому, заробили мільярди на замовленнях дронів і власники компанії Baykar Сельджук і Халюк Байрактари. Власники італійської компанії Beretta заробляють на поставках зброї як до армій країн ЄС, так і, через посередників, росії. Та найбільше на російсько-українській війні заробили самі росіяни, пише видання.
Джерел підвищених доходів у російських мільярдерів два. Перше ― це повʼязані з агресією проти України державні російські контракти. Наприклад, Ігор Кудряшкін має частку в Уральській гірсько-металургійний компанії, що видобуває, зокрема, мідь, цинк, вугілля і золото. Частину видобутого тепер споживає російський військово-промисловий комплекс. А друге джерело доходу ― власність західних компаній, що вийшли з російського ринку, або ж навіть сам факт їхнього виходу. Наприклад, чимало заробив російський виробник одягу Gloriа Jeans, коли з ринку пішли його конкуренти Zara і H&M. Водночас власник російської компанії визнає, що заробітки могли б бути й більшими ― та росіяни після виходу західних брендів тепер взагалі воліють купувати менше одягу, бо місцевий не такий якісний. Арсен Аноков заробив, отримавши у власність активи McDonald’s і Starbucks, сімʼя Фартушняків наростила дохід своєї мережі спортивного одягу «Спортмайстер», оскільки з ринку пішли Nike і Adidas.
Загалом у цьогорічному списку мільярдерів Forbes кількість росіян рекордна ― 120. Разом вони володіють $537 мільярдами, що на 13% більше, ніж торік. Наразі 55 із них перебувають під санкціями, однак бізнесу більшості, якщо судити з доходів, це не надто завадило. За рік 37 підсанкційних російських багатіїв збільшили свої статки. Утім, на запитання, наскільки стабільним є це збагачення в умовах країни у війні, Forbes відповіді не дає.
Про те, як розвивається війна в технологічному плані, розповідає The Washington Post. Матеріал впливового автора видання Давида Ігнатіуса починається з демонстрації програми розробника Palantir для українських операторів дронів. Вона показує, де стоять російські системи ППО і РЕБ та який маршрут краще обрати, щоб дрон досягнув потрібної цілі. Часто, щоб уникнути перешкод, доводиться то робити на шляху великий гак, то рухатися зигзагом. Якщо не зважати на розставлені росіянами пастки, до цілі долетить меншість дронів ― якщо взагалі якісь долетять, каже радник міністра цифрової трансформації України Гіоргі Цхакалія. Тому як обладнання, що допомагає управляти дронами, так і самі безпілотники стають дедалі складнішими.
Ігнатіус описує кілька з понад 300 українських компаній, що зараз випускають безпілотники. Так, компанія UkrJet виробляє створений у Чехії дрон «Бобер», здатний долати великі відстані. Заснована у 2015 році компанія DEF-C теж переключилася на дрони великої дальності. Громадська організація «Ескадрон» виробляє дешеві ― коштують до $500 ― FPV-безпілотники. І це лише мала частка бурхливої сфери безпілотників в Україні. «Тривала затримка з американською військовою допомогою Україні має й неочікуваний плюс. Країни, яким бракує зброї, вчаться інновацій та виробництву», ― підсумовує Ігнатіус.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 Buy Me a Coffee 🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]