До початку повномасштабного вторгнення росіян Україна мала один робочий зразок самохідної артилерійської установки «Богдана». Вона виявилась настільки ефективною, що ЗСУ переміщували її від Харківщини до Херсонщини. Також «Богдана» допомогла Україні звільнити острів Зміїний, а росіяни спершу не могли навіть усвідомити, що артилерією можна дістати аж туди. «Богдана» здатна стріляти на відстань до 60 кілометрів, зараз в Україні щомісяця виробляють вісім таких САУ.
На розробку нових зразків зброї Україна цьогоріч витратить понад $1,3 мільярда, а на закупівлі ― понад $6 мільярдів, ідеться в матеріалі The New York Times про розвиток українського військово-промислового комплексу. Уже налагоджують виробництво 155-міліметрових артилерійських снарядів ― саме тих, що потрібні Києву для застосування в новітній західній зброї.
Попри постійні російські обстріли й втрату частини спеціалістів і технологій після розпаду Радянського Союзу, Україна за рік наростила виробництво зброї в рази, а деякі розробки значно кращі за російські аналоги. От тільки питання, чи достатні темпи цього росту для перемоги у війні, досі відкрите, пише видання.
Оптимальний вихід із ситуації ― створення спільних підприємств із європейськими й американськими виробниками. Цей процес уже почався: в Україні будують свої майданчики британська BAE Systems і турецькa Baykar. Планує почати виробництво і німецький гігант Rheinmetall. Навіть представники американських зброярів, попри паузу в американській допомозі Україні, нещодавно відвідали Україну, аби розглянути потенційні варіанти співпраці.
Поки спільне виробництво не запрацювало в повну силу, західні виробники орієнтуються на ремонт тієї техніки, яку Україна вже отримала від союзників. Усі ці заводи розташовані на заході Україні, пише видання, і захищені засобами ППО.
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський впевнений, що з часом Україна зможе самостійно закрити свої потреби у зброї, зокрема у снарядах. Відповідальний за галузь колишній гендиректор «Укрзалізниці» Олександр Камишін додає, що країни НАТО просто зараз мають придивлятися до українських зразків зброї та купувати частину виготовленого, адже можливості українського ВПК вже перевищують закупівельні ліміти ЗСУ. Утім, Камишіну досі щодня звітують про критичні проблеми на українських збройних заводах: десь люди продовжують працювати в непридатних для цього приміщеннях, десь виробничі лінії настільки старі, що ламаються без видимих причин.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 Buy Me a Coffee 🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]