У австралійському штаті Тасманія сад Кетлін Мюррей виграв змагання за звання найпотворнішого газону у світі, а його власниця отримала у нагороду футболку, пише The Guardian.
Ця галявина більше нагадує місячний пейзаж: навколо вириті бандикутами кратери; виснажені, зневоднені пучки трави, що їх пообривали кенгуру; рідкі жалюгідні рослини, які зівʼяли під пекучим австралійським сонцем.
Утім Кетлін Мюррей свого газону не цурається, навпаки — пишається перемогою в конкурсі — її газон подолав конкуренцію з висохлими травами в Німеччині, Франції, Канаді, Хорватії, Швеції, США та Великій Британії.
«Це справді вражає: бандикути люблять копати — так вони знаходять свою улюблену їжу. Тепер моє подвірʼя усіяне кратерами. У мене також є єхидна, яка в цьому допомагає, і деякі птахи», — каже переможниця.
Кетлін живе в районі, де немає водопостачання. Місцеві пʼють дощову воду, зібрану в резервуари, і вона надто дорогоцінна, щоб витрачати її на газон.
Якщо влітку у Кетлін з дітьми закінчиться вода, доведеться чекати цілих два тижні, перш ніж воду доставлять цистерною.
«Раніше я думала, що бандикути — це дикі тварини, які нищать моє подвірʼя, але тепер я бачу, що вони фактично звільнили мене від необхідності косити газон. До того ж, мій колишній чоловік забрав газонокосарку ще в 2016 році», — сказала Кетлін.
Тепер Кетлін Мюррей вшановує дику природу, яка зʼявляється в її саду, а тварини знають, що тут їх ніхто не зачіпатиме.
Конкурс за звання найпотворнішого газону започаткували у 2022 році на шведському острові Готланд після того, як там лише за кілька годин різко закінчилася питна вода. Завдяки конкуренції споживання води на Готланді впало на 5%.
«Це мʼякий спосіб підштовхнути людей до дії, бо кожен може стати кліматичним героєм, не роблячи нічого. Воду треба економити, це глобальна проблема. Іноді люди змушені підтримувати свій газон зеленим, охайним і пишним, хоча легше сказати: «Я беру участь у конкурсі, мені не потрібно поливати свій газон», — сказала керівниця проєкту Мімі Гібсон.
Раніше Кетлін, випереджаючи критику на адресу свого газону, називала своє подвірʼя загоном або стверджувала, що чекає, поки трава виросте, щоб вона могла косити сіно. Однак тепер із задоволенням розповідає про біорізноманіття свого саду та завдячує власному невимушеному стилю садівництва.
Із сусіднього природного заповідника на подвірʼя Кетлін збігаються синьоязикі ящірки, кенгуру та падемелони.
«Я вирішила зробити свій сад продовженням природного заповідника, тому що мій дім розташований поруч із ним. Це ще одне виправдання, щоб не поливати газон», — сказала Кетлін.
Журі знадобилося майже дві години обговорень, щоб винести свій вердикт щодо найпотворнішого газону.
«Усі вони були жахливими і гідними перемоги, але переможець затьмарив усіх інших кандидатів», — сказала керівниця проєкту.
«Мені дуже приємно бачити всіх маленьких створінь, які тепер почуваються в безпеці, виходячи вдень на моє подвірʼя. Розуміння того, що я можу відіграти принаймні мікроскопічну роль, щоб допомогти іншим, справді посилює моє відчуття внутрішнього спокою», — додала Кетлін.