В Адміністрації президента США Джо Байдена ведуть активні переговори з українськими партнерами про те, що Києву варто зосередити зусилля на обороні, а не на відвоюванні захоплених росіянами територій, пише Politico. Вашингтону дедалі складніше виділяти Києву необхідні гроші та зброю ― очевидно, що наступного року, на тлі виборів президента Сполучених Штатів, ситуація не покращиться. Слова Джо Байдена під час недавньої зустрічі з Володимиром Зеленським про «підтримку України доти, доки ми зможемо це робити» контрастують із початковою тезою про «підтримку доти, доки це буде необхідно» та яскраво ілюструють поточну ситуацію з цього питання. І хоч офіційно в Білому домі продовжують говорити про те, що Україна має вийти на свої кордони 1991 року, неофіційно, за словами джерел Politico, уже звучать слова про можливість переговорів Києва з Москвою ― особливо після недавньої статті у The New York Times про те, що росія нібито прагне мирних переговорів.
Допомога Україні стала фактором внутрішньої політики США ― і зменшення її обсягів є прямим наслідком цього. Однак якщо Україна почне активно втрачати території, це також вдарить і по Байдену, пише видання. Республіканці почнуть критикувати його за те, що невідомо на що пішли понад $100 мільярдів допомоги Україні та за зволікання з передачею зброї ― за цей час росіяни встигли замінувати значну частину української території та звести укріплення. Тож поле для маневру в Байдена вузьке, а як вийти з цієї ситуації найкращим чином ― у нього теж не знають, ідеться в матеріалі.
Тим часом колишній керівник бюро The New York Times у Москві (а також Бонні та Єрусалимі) Серж Шеманн опублікував у рідному виданні колонку із пропозицією Києву все ж пристати на ідею переговорів із Москвою. У своєму тексті він повторює тези, на які тепер нерідко спираються західні коментатори ― що контрнаступ був невдалим, що Валерій Залужний заявив про глухий кут у бойових діях, вийти з якого можна лише завдяки перевазі в технологіях, про проблеми із закупівлею зброї для України та про посилення проросійських політиків у ЄС. Мовляв, усе це ― причина принаймні відкласти ідею повернути всі загарбані росією території. Адже, як вкупі з багатьма іншими колумністами запевняє Шеманн, Україна вже перемогла, не здавши Київ окупантам і зблизившись із ЄС. А «перемогти у війні можна і без повернення всіх територій». З іншого боку, стверджує Шеманн, переговори з путіним не обовʼязково означають завершення бойових дій, принаймні на їхньому початку. А якщо пауза в боях настане, то вона може бути потрібною Україні не менше, ніж росії. Зрештою, перемирʼя можна припинити будь-якої миті. Однак якщо є така опція, можливо, нею варто скористатися, пише автор.
Натомість військовий експерт Джек Вейтлінг із британського Королівського обʼєднаного інституту оборонних досліджень у The Guardian пише про те, що Європа має сконцентруватись і наступного року надати Україні якомога більше зброї. Зараз нестача, наприклад, артилерійських снарядів уже відчувається: якщо влітку українці могли випускати по 6 тисяч снарядів проти російських 5 тисяч, то тепер росіяни вистрілюють по 10 тисяч на добу, а ЗСУ ― всього дві тисячі. Схожа ситуація й з іншими видами зброї. Якщо максимум за пів року ситуація не зміниться, тенденції на фронті можуть бути ще менш втішними за цьогорічні, зазначає автор. Нарощення ж виробництва снарядів необхідне ЄС, адже якщо США перестануть підтримувати Україну та переключать увагу на боротьбу з Китаєм у Тихоокеанському регіоні, Європа опиниться сам на сам із росією. У такій ситуації краще бути добре озброєним, пише Вейтлінг.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]