Журналіст американської версії Esquire Метт Галлахер побував в Україні, щоб зʼясувати, як може закінчитися російсько-українська війна, не від кабінетних експертів, а від українських волонтерів чи військових. Для цього він обʼїхав прифронтову зону: був і на території українських військових баз, й у знищених росіянами селах, і біля руїн краматорського ресторану RIA Pizza. Галлахер постійно спілкувався з тими, хто бере участь в обороні України. Його репортаж називається «В України лишилося тільки два варіанти».
Перший герой матеріалу ― 50-річний український солдат із 3 штурмової бригади Валерій Федорчук. Він досі змішує в розмові українські та російські слова, зізнаючись, що російська йому ближча. Однак діти Федорчука вже говорять лише українською. Валерій визнає, що росіяни поступово стали воювати краще, злагодженіше, якщо порівнювати з початком вторгнення. Сильно дошкуляють українським захисникам російські дрони. Однак слухаючи по рації про втрату росіянами позицій та їхні виправдання ― «це були поляки, американці, війська НАТО», Федорчук сміється: «Це були просто ми». «Війна закінчиться лише, коли ворога виб’ють з території України, ― запевняє військовий. ― Треба, щоб росіяни усвідомили, що нам їх не потрібно, і хай залишаються там, де мають бути».
Медик із позивним «Медіа» песимістичніший за Федорчука. Журналіст зустрів його неподалік Харкова. Медіа допомагає рятувати військових на північній ділянці фронту, у районі Харківщини. Раніше він був у Бахмуті, звідки вибрався, як каже, дивом. Йому досі бракує слів, щоб описати побачене там, зокрема те, як росіяни посилають своїх солдатів на вірну загибель. Побачивши, на що здатні окупанти та скільки їх, Медіа не має оптимістичного прогнозу. «Перемоги не буде, буде просто фініш, ― каже він. ― Закінчення війни, тобто її активної фази. А тоді вона знов зміниться ― буде так само, як уже було в 2014-му». Чоловік стверджує, що на окупованих територіях вже виросло покоління дітей, які через промиті пропагандою мізки ненавидять Україну. Їхні батьки чи хтось із рідних напевно загинули через війну, і нівелювати цю їхню ненависть буде викликом не лише для Києва, але й для всього світу.
Серед інших опитаних журналістом українських військових ― снайперка Олена Білозерська. Вона на фронті з 2014 року і вже давно демонізована російською пропагандою. Чимало разів росіяни радісно повідомляли про її загибель ― Білозерська жива і здорова, служить у ранзі старшого лейтенанта в батальйоні спецпризначенців «Артан» ГУР МО. Білозерська впевнена, що досягти миру можливо лише через повну перемогу над росіянами. «Будь-яка мирна угода, яку підпишуть росіяни, не має цінності, ― каже вона. ― Вони не дотримуються угод, не втілюють зобовʼязань. Це лише інструмент для них, щоб відновитися й атакувати знов». Щоб цього не сталося, Білозерська суголосно з іншими героями матеріалу каже про потребу в більшій кількості артилерійських снарядів. Зараз вони важливіші за дрони чи літаки.
Отже, дві опції, про які Галлахер писав у заголовку матеріалу, ― це або битися до повної перемоги, або після паузи чекати на новий напад росіян.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]