Про уроки, які Тайвань виносить із російсько-української війни, пише канадське видання The National Post. Його журналіст Адам Зіво побував на острові у рамках організованого урядом Тайваню престуру. Влада прагнула розповісти іноземній пресі про свою зовнішню політику, економіку й оборону. Логічно, що розмова регулярно торкалась України: як росія вважає, що має право на Україну, так Китай упевнений, що Тайвань ― його територія.
По-перше, приклад України надихнув Тайвань. «Він показав, що захищати власну країну, маючи справу з однією з найбільших військових потуг планети, можливо», ― каже Конні Чанг із Національної ради розвитку Тайваню. В острівній країні визнають, що подолати КНР у разі нападу вони не зможуть (якщо тільки союзники США чи Японія не втрутяться прямо у конфлікт), тому на прикладі російсько-української війни Тайвань вирішив діяти за «принципом дикобраза» ― озброїтись так, щоб у разі нападу Пекіну його армія зазнала якнайбільших втрат. Таких, що могли б стримати Китай від нападу, а в разі війни збурити протести серед населення на материку.
У озброєнні Тайбей покладається не на великі військові машини, а на портативні протитанкові чи зенітно-ракетні установки. Це теж урок ЗСУ та ефективності Javelin. Також Тайвань претендує на комплекси HIMARS ― після того, як вони показали свою ефективність у знищенні російських військових складів та командних пунктів.
При цьому Китай теж вчиться на прикладі цієї війни, визнають у Тайбеї. Зокрема, країна прагне підвищити свою незалежність від імовірних санкцій. Пекін уже наказав місцевій владі збільшити обсяги землі, виділеної під сільське господарство, ― щоб у разі економічної ізоляції Китай зміг забезпечувати себе продовольством самостійно.
Окрема проблема ― інформаційна війна. Автор National Post зазначає, що частково росія в ній виявилась успішною ― наприклад, налаштувавши проти України радикальне крило Республіканської партії США. Тайвань уже відчуває на собі пропагандистський вплив ― так, Китай використовує будь-яку можливість, щоб наростити популярність місцевої прокитайської партії. Для протидії цьому чиновники Тайваню вже запровадили стандарт спростування дезінформації протягом двох годин. Також уряд активно співпрацює з місцевими громадськими організаціями, які розвивають медіаграмотність. Однак на питання, як боротися з дезінформацією щодо Тайваню за кордоном, зокрема в тих же США, співрозмовники журналістів наразі відповісти не змогли, пише National Post.
Також варті уваги матеріал у The Guardian про те, як українці вже зараз зберігають памʼять про війну, стаття Deutsche Welle про те, як в Україні планують використовувати для лікування психологічних травм екстазі та гриби, та антиутопічна колонка коментатора міжнародних подій у Financial Times Гідеона Рахмана. Він стверджує, що війна в секторі Гази запустила ланцюг негативних для Заходу подій: наприклад, через підтримку Сполученими Штатами Ізраїлю від Байдена на виборах можуть відвернутись чимало ліберальних виборців та американців арабського походження ― і президентом із більшою ймовірністю може стати Трамп.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]