Кінець війни у Нагірному Карабаху: Вірменія втрачає території, Азербайджан радіє, Росія відправляє військових, Туреччина поки лишається за лаштунками, а Карабах так ніхто й не визнав — коротко про головне

У ніч на 10 листопада Вірменія і Азербайджан оголосили, що за посередництва Росії домовилися про завершення війни у Нагірному Карабаху. За цією угодою Вірменія віддає Азербайджану більшу частину територій, які контролювала від початку 1990-х. Карабах втрачає райони, зайняті азербайджанською армією в ході недавніх боїв, а решта території так і залишається невизнаною. Росія відправляє в регіон близько двох тисяч військових терміном мінімум на пʼять років. Туреччина поки офіційно не бере участі в угоді, однак може увійти до складу моніторингового центру за припиненням вогню. «Бабель» розповідає про головні пункти угоди між учасниками карабаського конфлікту, про реакцію на таке рішення у Вірменії та Азербайджані і про вигоди для Росії й Туреччини.

Головне з угоди щодо Нагірного Карабаху

• Вірменія і Азербайджан залишаються на позиціях, які вони займали за станом на 10 листопада, уздовж лінії розмежування розгортається військовий контингент Росії.
• У термін з 15 листопада до 1 грудня Вірменія повертає Азербайджану території навколо Нагірного Карабаху, які були під її контролем після війни 1991—1994 років. Спочатку в тексті заяви йшлося про території Агдамського, Кельбаджарського, Лачинського і Газахського районів. Однак у тексті, який пізніше опублікував Кремль, Газахський район не згадується.
• Нагірний Карабах втрачає території, які зайняла азербайджанська армія в ході боїв осені 2020 року, зокрема й одне з головних зі стратегічної точки зору міст — Шушу.
• Вірменія буде повʼязана з Карабахом через Лачинський коридор, який охоронятимуть російські військові. Через цей коридор Вірменія буде виводити свої війська з Нагірного Карабаху.
• Азербайджан отримує коридор до свого західного анклаву — Нахічеванської Автономної Республіки, яка відокремлена від нього територією Вірменії. Цей коридор буде контролювати прикордонна служба ФСБ РФ.
• Для контролю за припиненням вогню створюється миротворчий центр.
• Сторони обмінюються військовополоненими і тілами загиблих. Біженці зможуть повернутися до Нагірного Карабаху і прилеглих районів під контролем ООН.
• За угодою, російські військові пробудуть у Нагірному Карабаху пʼять років. Цей термін продовжать автоматично на черговий пʼятирічний період, якщо жодна зі сторін не оголосить про вихід з угоди.
• Важливий момент: у тексті угоди взагалі не згадується статус тих територій Нагірного Карабаху, що залишилися. На це звернув увагу президент Азербайджану Ільхам Алієв.

Реакція Вірменії та Азербайджану

Премʼєр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що у нього не було іншого виходу, окрім підписання угоди. Він додав, що його про це попросили вірменські військові, після того як останніми днями Азербайджан отримав помітну перевагу в бойових діях. У Міноборони та Генштабі Вірменії підтримали угоду і визнали, що потрібно «відновити потенціал нашої армії і ще більше зміцнити її».

Президент Азербайджану Ільхам Алієв заявив про перемогу у війні, посміявся з Пашиняна з приводу статусу Нагірного Карабаху, а звернення до нації завершив словами «Карабах — наш».

Нічна заява про угоду щодо Карабаху стала для багатьох несподіванкою. Зокрема для президента Вірменії Армена Саркісяна, який заявив, що дізнався про неї з преси і не брав жодної участі в обговоренні умов.

Після публікації заяви в Азербайджані почалися масові гуляння, навіть попри комендантську годину, що діє в країні через пандемію коронавірусу.

У Вірменії тисячі незгодних з таким рішенням вийшли на вулиці Єревану і захопили будівлі уряду і парламенту. Також демонстранти побили спікера парламенту Арарата Мірзояна.

Вигоди для Росії і роль Туреччини

Уже в ніч на 10 листопада Росія відправила до Нагірного Карабаху свій контингент: 1 960 військовослужбовців, 90 бронетранспортерів, 380 одиниць автомобільної та спецтехніки.

Для Росії така ситуація набагато вигідніша, ніж повна втрата Єреваном контролю над Карабахом. Адже тепер вона не лише збереже, а й посилить вплив і на Вірменію, і на Азербайджан, розміщуючи на їхніх територіях своїх військових.

Що ж до Туреччини, то вона поки офіційно не бере участі в угоді. Однак Анкара від самого початку боїв у Карабаху восени 2020-го виступала на боці Азербайджану і постачала йому озброєння. Саме турецькі безпілотники зіграли вирішальну роль у поразках вірменської армії.

Про те, що Анкара брала участь у підготовці угоди, свідчить і те, що президент Азербайджану Ільхам Алієв на відеоконференції несподівано заявив про турецьких миротворців у Нагірному Карабаху. Пізніше в Кремлі спростували участь турецьких військових у врегулюванні конфлікту. Однак за інформацією російського федерального агентства Интерфакс, Туреччина все ж увійде до складу моніторингового центру за дотриманням режиму припинення вогню у Карабаху.