Подарунки «з росії з любовʼю» Сєвєродонецьк отримав вже на другий день війни. Тоді пошкодили систему теплопостачальника «Сєвєродонецьктеплокомуненерго», що опалював майже 180 багатоповерхівок нової частини міста. Відтоді саме ці райони Сєвєродонецька стали перетворюватися на руїни.
Через розу вітрів у дворах багатоповерхівок завжди протяги, тому у квартирах за відсутності опалення температура доволі швидко впала до 15 градусів. Люди грівалися електрикою, однак це спричиняло лише додаткові проблеми через перевантаженість системи. Пʼятого березня зникло ще й світло. Росіяни знищили під фундамент підстанцію, яка живила пів міста. Також обстріли пошкодили високовольтні та внутрішньоквартальні лінії, тож надії на відновлення енергетики не було.
Тоді ж почалися масовані обстріли житлового сектору. Першими під приціл потрапили будинки в середмісті, школи, садочки та єдина в місті лікарня. Саме тоді перші містяни почали спускатися до укриттів — здебільшого у підвалах житлових будинків. Тоді ж почали використовувати світломаскування та пристосовуватися до комендантської години. З полиць магазинів почали зникати продукти першої необхідності та сигарети. Останніх наразі в місті майже не знайти.
Анастасія Волкова / «Бабель»
Невеликі «сімейні» крамнички зачинилися першими, зараз таких в місті залишилося не більше пʼяти. Вони або втратили постачальників, або так само потрапили під удар російського окупанта. Щонайменше 2 людини загинули біля таких крамничок від уламкових поранень.
Торгові мережі не стали винятком — 5 березня росіяни з артилерії прицільно обстріляли великі супермаркети міста. Дивом обійшлося без жертв.
Цього та минулого тижня Сєвєродонецьк перебуває під постійним вогнем російських «Градів». Горять квартири та цілі поверхи, школи й держустанови. У більшості з них у підвальних приміщеннях — люди. Щодня — нові жертви. Жінки, діти, маломобільні та люди похилого віку. Через постійні обстріли ритуальні служби працюють нерегулярно. Місцеві практично не можуть належним чином поховати своїх рідних. Станом на 18 березня, за даними Луганської військової адміністрації, росіяни вбили щонайменше 63 жителів області.
Багато хто намагається виїхати з небезпечного міста. Умовних мігрантів можна поділити на дві категорії: ті, хто з околиць виїжджає до центру, і ті, хто їде саме з Сєвєродонецька. В обох випадках це ще той квест. Я особисто вивозив батьків з багатоповерхівки в центр. На той час вдалося знайти лише 2 працюючі номери телефону перевізників. Вони із самого ранку вивозили з обстрілюваних районів людей та були вкрай зайняті. Усе ускладнюється ще майже повною відсутністю мобільного звʼязку в половині Сєвєродонецька. Зрештою люди долають по 5—10 кілометрів містом пішки під обстрілами та з речами в рюкзаках і сумках.
Анастасія Волкова / «Бабель»
Масовані обстріли не вщухають вже понад тиждень. У багатоповерхівках нової частини міста немає світла, опалення, подекуди газу. Через вибиті шибки замерзає вода у трубах і рвуться водоводи в будинках.
У старій частині міста, де ще працює центральне опалення, через вибиті вікна в порожніх квартирах тріскаються радіатори, а цілі райони мусять відмовлятися від тепла.
Нормально вилікувати банальну простуду теж важко — у місті не працює жодна аптека. Також важко знайти їжу для домашніх улюбленців. У своєму нещодавному зверненні очільник Луганщини Сергій Гайдай сказав, що окупанти намагаються довести ситуацію в Сєвєродонецьку до гуманітарної катастрофи.
Серед тих, хто залишився, різні настрої, як в будь-якому суспільстві. Та здебільшого люди залишаються Людьми. Допомагають одне одному, не піддаються паніці та не «втрачають обличчя». Наприклад, по всьому місту можна побачити вибиті вітрини у крамницях одягу, жіночої білизни тощо, однак товар ніхто звідти не чіпає.
За словами влади, на рубежах Сєвєродонецька міцно стоять українські захисники та тримають оборону.
«Бабель» потребує підтримки читачів більше, ніж будь-коли. Якщо вам важливо те, що ми робимо, будь ласка, скиньте нам донат!