Понад 50 000 років тому сучасні люди (гомо сапієнси) покинули Африку і вирушили на незвідані землі Євразії, де вже жили неандертальці. На цих доісторичних просторах два біологічні види приматів зустрілися — і між ними спалахнула справжня хімія (точніше, біологія). Однак дослідження генетиків показують, що ці стосунки будувалися переважно за такою моделлю: чоловік був неандертальцем, а жінка — гомо сапіенс.
Оскільки йдеться про дописемні часи, неможливо точно встановити, що відбувалося між племенами різних видів. Навряд чи вони могли вразити одне одного обговореннями наскального живопису. Можливо, справа була в зовнішній харизмі. Можливо, неандертальці-чоловіки бачили в жінках гомо сапієнс щось незвично тендітне і привабливе. Або ж жінки гомо сапієнс відчували підвищений сексуальний потяг до чоловіків-неандертальців — кремезних, мускулистих, широкоплечих.
Але є й темніша теорія: чоловіки-неандертальці, набагато сильніші за сучасних людей і з хижим інстинктом, полювали на жінок гомо сапієнс.
Експозиція в Музеї неандертальців у Хорватії показує повсякденне життя неандертальської родини в печері.
Science Photo Library / Daynes, Elisabeth
Точно відомо тільки те, що це не були випадкові зустрічі «любителів експериментів». І тривало перехресне спарювання не кілька років. Стосунки між неандертальцями та гомо сапієнсами розтягнулися на тисячоліття, а «плід» їхнього кохання залишив відбиток і на людях, які живуть сьогодні.
Як вчені дійшли такого висновку
Секс між неандертальцями та сучасними людьми, без сумніву, приводив до народження «гібридних» дітей. Як їх виховували — залишається таємницею. Чи були це справжні родини — теж незрозуміло. Але є одна безперечна істина: внаслідок цих стосунків чимало сучасних людей мають невеликий відсоток ДНК неандертальців.
Та не всі частини нашої ДНК містять неандертальські гени. Є так звані неандертальські пустелі — ділянки, де ці гени майже (або цілком) відсутні. Одна з таких «пустель» — це Х-хромосома. Як це могло статися? Генетика дає логічне пояснення, якщо припустити, що в більшості змішаних пар чоловік був неандертальцем, а жінка — гомо сапієнс.
Ось як це відбувалося. У жінок є дві Х-хромосоми — одна від матері, інша від батька. У чоловіків тільки одна Х-хромосома (від матері), а друга хромосома — Y, яку вони отримують від батька.
Коли гомо сапієнси й неандертальці схрещувалися, це зазвичай відбувалося між чоловіками-неандертальцями та жінками-людьми. У результаті діти, що народжувалися від таких пар, отримували одну Х-хромосому від матері, тобто від людини. Тому більшість Х-хромосом у цих дітей була людською, а не неандертальською.
Чоловіки-неандертальці могли передавати свою Х-хромосому лише своїм дочкам, бо вони самі мали тільки одну. Синам же вони передавали не Х-хромосому, а Y-хромосому. Тому неандертальці-чоловіки не могли передавати свою Х-хромосому наступним поколінням за чоловічою лінією.
«Бабель»
З часом люди й неандертальці дедалі більше змішувалися. До того ж гомо сапієнси мігрували й постійно контактували з різними групами неандертальців. Через ці міграції та нові схрещування людської ДНК ставало все більше, а гени неандертальців поступово ставали менш помітними й заміщалися людськими.
Тому на Х-хромосомі сучасних людей майже немає неандертальських генів, бо саме через Х-хромосому неандертальці рідше передавали свої гени наступним поколінням. У результаті більшість генів, що залишилися від неандертальців, зосереджені на інших хромосомах, а на Х-хромосомі домінують людські.