З 2022 року ми постійно говоримо про те, що Росія має сплатити Україні репарації. Частково їхнім джерелом могли стати заморожені Заходом російські активи. Але в якийсь момент про конфіскацію почали говорити менше, натомість зʼявився новий термін — «репараційний кредит». Чому так сталось?
Уперше про такий кредит заговорили ще у 2022 році, але ходу цій ідеї не дали. У 2023—2024 роках більше обговорювали повну передачу активів за моделлю американського RЕРО Act. Цей закон Штати прийняли навесні 2024 року, він дозволяв американському президенту передати заморожені на території США активи Центробанку РФ до Спеціального компенсаційного фонду. Ми очікували, що Штати імплементують цю ідею. На жаль, адміністрація Джо Байдена не наважилась — як нам пояснили пізніше, вони не були готові рухатися самостійно, без G7. А на рівні G7 казали, що активи будуть залишатись нерухомими до тих пір, поки Росія не заплатить за завдану шкоду.
У 2024 році ми розуміли, що категорично проти конфіскації виступають Франція і Німеччина. Того року під час Ukraine Recovery Conference у Німеччині нам взагалі заборонили говорити на цю тему, бо адміністрація тодішнього премʼєр-міністра Олафа Шольца була категорично проти. Буквально в середині минулого року, коли я намагався поговорити про це з одним німецьким дипломатом високого рівня, він почав на мене кричати, звинувачувати в тому, що я невдячний, і сказав, що ця тема — табу.
Коли до влади прийшов [федеральний канцлер] Фрідріх Мерц, він публічно висловився проти конфіскації активів. Але той прогрес, який стався в політиці німецької адміністрації у цьому питанні зараз, вражає.
Колишній канцлер Німеччини Олаф Шольц (праворуч) був категорично проти конфіскації російських активів.
Getty Images
Про німецьку позицію ми ще поговоримо окремо. Усе ж, коли від теми конфіскації російських активів перейшли до репараційного кредиту?
Першою до цієї теми у 2025 році повернулася президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Її підтримали канцлер Мерц, премʼєр Великої Британії Кір Стармер і президент Франції Емманюель Макрон. Дуже велику роль зіграло і наше громадянське суспільство, до якого долучились іноземні колеги — вони проводили різні заходи на дискусійних форумах. Ми разом змогли змінити ставлення до теми російських активів — від того, що про них навіть говорити не хотіли, до «давайте розглянемо, це можливо». Дуже важливою була колонка Мерца для Financial Times, де він публічно розклав політичну необхідність репараційного кредиту.
Нинішній канцлер Німеччини Фрідріх Мерц і президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн найбільше просували ідею репараційного кредиту.
Getty Images
В інтервʼю «Бабелю» Ірина Мудра вже пояснювала, що таке репараційний кредит, але це досить складна тема — поясніть ще раз для тих, хто пропустив ту нашу розмову.
Російські активи — це по суті готівка, що лежить на рахунках Euroclear. Йдеться про щонайменше €185 мільрядів. Росія будь-якої миті може забрати ці гроші, але поки вони лежать у банку, він має право ними розпоряджатися, тобто віддавати як кредити під відсотки іншим — на цьому побудований весь банківський процес. Пропозиція від Єврокомісії полягала в тому, що за РФ залишається право вимагати гроші у Euroclear. Але оскільки самі активи заморожені, реалізувати це право неможливо. Тобто за репараційним кредитом право вимоги у РФ залишається, а самі активи мали б передати Україні у вигляді кредиту. Але оскільки це не конфіскація, а фактично позика, ЄС мав покласти туди свої облігації. Вони були б гарантією, що Україна поверне кошти, коли Росія виплатить їй репарації.
Чому ми називаємо кредит репараційним? Бо Росія винна Україні дуже багато грошей — президент озвучив цифру у $800 мільярдів. Але це загальне уявлення за оцінками Світового банку та інших досліджень. Точний підрахунок зробить Компенсаційна комісія. За оцінками RDNA4, тільки за три роки повномасштабної агресії збитки України сягнули $589 мільярдів. А якщо рахувати з 2014 року, це буде значно більша сума, ніж заморожені активи росіян в Європі.
Микола Юрлов представляв Україну на всіх переговорах, які стосувалися репараційного кредиту.
Ірина Власюк / «Бабель»
Ще рік чи два тому запустили механізм, за яким відсотки від «роботи» російських коштів у банку передають Україні. Ця схема працювала. Навіщо нам іще щось вигадувати?
Дійсно, з 2025 року була схема ERA loans. Це фактично кредит, який видали нам і який гасять за рахунок надприбутків від російських активів. Але насправді надприбутки достатньо невеликі, десь біля 1% річних. У квітні 2025 року ми пропонували бельгійцям покласти ці кошти під вищий відсоток, наприклад, за моделлю норвезького суверенного фонду — це було б 7% річних. Але менше з тим, за цією схемою ми отримали кредит $50 мільярдів, змогли закрити доволі значну частину наших потреб на 2025 рік. Цей кредит погашатиметься протягом 30 років за рахунок прибутків, які генерують російські гроші.
Але виходить, якщо ми отримаємо російські активи, цей кредит доведеться достроково погасити, адже не буде на що нараховувати відсотки.
На цей випадок Єврокомісія пропонувала зарезервувати частину російських коштів саме для погашення ERA loans.
Ви казали, що ідею кредиту спочатку підтримали Британія, Франція і Німеччина. А Бельгія була проти, чому?
Бельгія вимагала для себе дуже високих гарантій. Вони вважали, що Російська Федерація може подати на них позов у міжнародний інвестиційний арбітраж за угодою про захист інвестицій між Бельгією, Люксембургом і СРСР. Ця угода досі чинна. Ми довго переконували бельгійців, що ці побоювання марні. По-перше, сама ця угода про захист приватних, а не державних активів. За схожою угодою між Україною і Росією ми, наприклад, виграли близько десяти позовів проти РФ по Криму, там позивалися приватні компанії. Але навіть якби Центральний банк РФ таки подав позов, імовірність перемоги була б дуже низькою.
Насправді Росія отримала право позиватися, коли країни тільки заморозили її активи через агресію — бо порушили її право розпоряджатися активами. Тобто те, чого Бельгія боїться в перспективі, вже давно сталось, і суто теоретично нічого не заважало Центробанку подати такий позов проти Бельгії одразу. Натомість що зробила Росія? Вона вдало використала свій ключовий актив — страх. У медіа були повідомлення, що росіяни погрожували бельгійському керівництву і нібито навіть була спроба замаху на керівницю Euroclear. Росія чітко усвідомлювала: якщо ми отримуємо повну суму активів, це буде фундаментально важливим фактором у нашій боротьбі.
А самі бельгійці в приватних розмовах підтверджували вам інформацію про погрози?
Вони відмовлялись це коментувати. Але навіть премʼєр Бельгії визнавав, що якісь погрози він отримував.
Якщо Бельгія, яка тримає понад половину всіх заморожених активів, просила про гарантії, що заважало їй їх надати?
Насправді країни Європейського Союзу були готові надати їм доволі серйозні гарантії. У тому числі ті, які покривали незначні, на нашу думку, юридичні ризики. До речі, не лише ми думаємо, що ці ризики незначні. Ми проговорили це і в форматі G7. Наша група юристів і експертів підготувала дуже детальний аналіз з цього приводу. Потім цей аналіз ми розіслали юридичним радникам всіх країн. Але у день і в ніч саміту ЄС 18—19 грудня ми зрозуміли, що переконати бельгійців не вдалося. Бельгія виступала категорично проти. Італія була налаштована скептично.
Премʼєр Бельгії Барт де Вевер (ліворуч у першому ряду) до останнього був противником репараційного кредиту. За даними медіа, йому погрожували росіяни.
Getty Images
За нашою інформацією, під час саміту, 18 грудня, Франція, яка раніше підтримувала ідею репараційного кредиту, раптом опинилася на боці Бельгії й Італії, і цим заблокувала ініціативу. Крім того, нам відомо, що Франція відмовлялась включати в репараційний кредит ті близько €20 мільярдів російських активів, які перебувають під її юрисдикцією. Можете це підтвердити чи спростувати?
Я не можу це коментувати.
А з німцями ви говорили?
З німцями ми багато говорили, але після саміту — ні.
Ви кажете, що британський премʼєр Кір Стармер підтримував ідею репараційного кредиту. Після всього, що сталось на саміті ЄС, британці дадуть нам репараційний кредит?
Британці були готові надати нам репараційний кредит під ті російські активи, які є у них. Але вони хотіли зробити це після ЄС.
Тобто вони хотіли подивитися, як це пройде в Європі?
Вони готувалися це зробити одночасно. Зараз ми не знаємо, яка в них позиція. За кордоном були тривалі різдвяні канікули, і вся робота стала на паузу.
У грудні 2025 року санкції проти Росії, зокрема і заморожування активів, продовжили до липня 2026 року. Завжди є ризик, що в якийсь момент рішення буде іншим…
От якраз тому головний результат нашої роботи за минулий рік — це те, що всі російські активи тепер заморожені безстроково. Це рішення ухвалили після того, про яке говорите ви. По суті Єврокомісія змогла обійти угорське вето. Активи заморожені, поки Росія не погодиться відшкодувати Україні збитки.
Яка була позиція США щодо репараційного кредиту? У деяких медіа писали, що Штати теж проти, і аргументували це позицією [Стіва] Віткоффа. Як насправді?
Коли я був у Вашингтоні в листопаді минулого року, ми спілкувалися і з Державним департаментом, і з Міністерством фінансів. Вони запевняли нас, що з їхнього боку немає жодних сигналів проти репараційного кредиту. Більше того, 9 грудня міністри фінансів G7 прямо закликали використовувати російські активи.
Чи впливала на обговорення репараційного кредиту ситуація на фронті? Чи лякало західних партнерів, що Росія просувається?
Звісно. Якщо з самого початку йшлося про те, що заморожені активи мають піти лише на компенсацію шкоди, то десь із 2024 року стало зрозуміло, що рано чи пізно активи мають стати основою фінансування нашої оборони. Більшість європейських держав зрозуміла, що від нашої безпеки залежить їхня безпека.
Ви не обмежуєтеся лише Європою і США, чи не так? Російські гроші не лише там.
Одним із дуже важливих напрямків залишається Японія, де міститься до $30 мільярдів російських активів. Коли ми намагалися говорити напряму з японцями, вони кажуть, що не можуть так просто це зробити, бо гроші зберігаються напряму в Bank of Japan. Як юрист я чітко розумію, що коли є політичне бажання, то юридичні рішення знайти можна. А коли політичного бажання немає, зʼявляється мільярд юридичних аргументів, чому ні.
Російські активи також є в Японії. У 2025 році вона передала Україні $3 мільярди, отримані як відсотки. Це частина ERA Loans.
Міністерство фінансів України
У підсумку виходить, що замість репараційного кредиту ми отримали макрофінансову допомогу, хоча це теж кредит. Які відсотки за цим кредитом, і коли ми маємо його повернути?
Я не можу коментувати — це компетенція Міністерства фінансів. Мінфін спільно з ЄС це деталізуватимуть. Але якби ми не тиснули з репараційним кредитом, цю допомогу було б складніше отримати.
Який план далі? Ви продовжите перемовини про репараційний кредит чи шукатимете якийсь новий інструмент?
Є дві опції. По-перше, важливо розуміти, що репараційний кредит залишається в повістці — ЄС не відкинув ідею остаточно. Тобто можна рухатись цим шляхом або створювати Компенсаційний фонд у рамках міжнародного компенсаційного механізму і передавати заморожені російські активи в цей фонд. Заключний акт дипломатичної конференції, що відбулася в Гаазі 8 грудня минулого року, який підписали 44 держави плюс ЄС, закликає шукати способи для того, щоб змусити Росію заплатити. І один із способів — це наповнити Компенсаційний фонд за рахунок заморожених активів. Але як саме це буде відбуватись, ми зараз не готові говорити, багато залежить від ширшого контексту.
Як ви плануєте переконувати Бельгію, Італію і, можливо, Францію перестати блокувати це питання?
Давайте поки Францію не включати до цього списку. Якщо коротко, зараз треба проаналізувати ситуацію і як змінилися розклади всередині європейських країн. Щось доведеться починати ледь не спочатку, але у нас є гарна команда під керівництвом заступниці голови ОП Ірини Мудрої. З самого початку ми залучили фахівців і експертів. З українського боку це, наприклад, Олена Галушка з Міжнародного центру української перемоги, Андрій Міхеєв, Анна Власюк з Київської школи економіки. Є міжнародні експерти: Юлія Зіскіна з «Разом для України», американка українського походження, у Німеччині нам дуже допомагає юрист Патрік Хайнеман. Ще з нашого боку я залучив Павла Шаповала — досвідченого експерта з політичних питань і стратегій. Нам дуже допомагає Тарас Семенюк, якого ми залучили як комунікаційника.
Микола Юрлов і Оксана Коваленко.
Ірина Власюк / «Бабель»
Якщо ми говоримо про Компенсаційну комісію і Компенсаційний фонд, це займе ще кілька років. Щоб Компенсаційна комісія запрацювала, потрібно щоб це рішення ратифікували 25 парламентів країн, які підписали Конвенцію про її створення. А ще держави мають виділити на неї гроші, сформувати Фонд. Тобто це довга історія.
Забуваємо слово «конфіскація», ми його не використовуємо. Комісію насправді можуть створити вже в цьому році. Перешкод для того, щоб 25 країн ратифікували Конвенцію, я не бачу. Станом на зараз її підписали вже 36 країн. А Реєстр збитків утворили 44 держави плюс Євросоюз — потенціал є.
З моменту створення реєстру минув час. Наприклад, у Чехії змінилася влада, спікер їхнього парламенту робить антиукраїнські заяви…
Звісно, ми не можемо все передбачити, і які парламенти будуть в деяких країнах після виборів — сказати важко. Але те, що ми вже бачимо зараз, — є всі підстави очікувати, що 25 ратифікацій ми наберемо цього року.
Зрозуміло вже, коли перша ратифікація, хто перший ратифікує?
Сподіваюсь, що це будемо ми. Зараз готуємо пакет документів. Згідно з конвенцією, перші пʼять держав, які її ратифікують, потрапляють у керівний орган Компенсаційної комісії. Це прямий стимул для якнайшвидшої ратифікації.
Ірина Власюк / «Бабель»