Посада уповноваженого із захисту державної мови з’явилася в липні 2019 року, коли набув чинності закон про мову. Головна мета омбудсмана — захистити право українців користуватися державною мовою в усіх сферах суспільного життя. Він може розглядати скарги, складати протоколи та стягувати штрафи, моніторити виконання мовного законодавства. Його призначає та звільняє прем’єр-міністр, але працює він незалежно від інших державних органів і посадових осіб. Щоб претендувати на цю посаду, кандидат повинен бути громадянином України, не молодшим за 35 років, мати вищу освіту, володіти державною і англійською мовами. Також він повинен мати досвід правозахисної діяльності або безпосередньо захисту державної мови — і саме за цим пунктом виникли труднощі під час обрання першого омбудсмана у 2019 році (спойлер: під час другого теж).
Претендентів на посаду уповноваженого пропонують три інституції, але у 2019-му вчасно із завданням впоралась лише одна: Офіс уповноваженого ВР з прав людини. Там провели відкритий конкурс і рекомендували уряду Тараса Кременя — науковця, ексдепутата та одного зі співавторів закону про мову. Мінʼюст взагалі не подав жодної кандидатури, а Мінкультури зволікало з вибором аж до листопада, і лише 16 числа запропонувало Тетяну Монахову.
Через це уряд затягнув призначення уповноваженого — за це його розкритикувала громадськість і науковці. Вони зазначили, що Монахова не підходить на цю посаду, бо раніше не підтримувала закон про державну мову, не займалася захистом мовних прав, а ще спілкувалася російською в соцмережах. Втім її таки призначили на посаду.
За пів року Монахова так і не змогла сформувати Секретаріат і сама написала заяву на звільнення. За її словами, уряд блокував роботу й не виділив навіть базового фінансування. У травні 2020 року Кабінет міністрів офіційно звільнив її з посади, і за два місяці призначив Тараса Кременя.
Тарас Кремінь.
Новий конкурс знову затягується, а Офіс президента звинувачують у втручанні. Другого липня Кабінет міністрів звільнив Тараса Кременя з посади, тому що в нього закінчився строк повноважень. З 8 липня Секретаріат уповноваженого працює без очільника. Кременя могли призначити на другий термін, проте ніхто не подав його кандидатуру.
Ще до закінчення терміну понад 20 громадських організацій у відкритій заяві звинуватили Офіс президента в тому, що він непублічно проштовхує кандидатів без профільного досвіду — аби послабити інституцію. Вони закликали Кабмін розглядати лише фахових кандидатів, зокрема Тараса Кременя. Він заявив, що готовий продовжити роботу на посаді, попри те що його кандидатуру ніхто не подав. Двадцять шостого червня у відкритому зверненні Тараса Кременя підтримали відомі українські діячі культури, науковці та правозахисники. Але нічого не допомогло.
Сам Тарас Кремінь пояснив своє звільнення тим, що він був незалежним від державних органів і незручним, бо вказував на недоліки державної мовної політики і пропонував багато ініціатив. Він розповів, що «мав відкриті стосунки» з міністром культури Миколою Точицьким, і той гарантував йому, що подасть його кандидатуру на другий термін. Схожа розмова була в нього з міністеркою Ольгою Стефанішиною і уповноваженим Дмитром Лубінцем, але в результаті всі вони запропонували інших претендентів на його посаду.
Тарас Кремінь разом з Володимиром В’ятровичем, Данилом Лубківським та Миколою Точицьким на Форумі Культнаступу, 9 жовтня 2024 року.
Хто вони — нові кандидати на посаду захисника державної мови? Наразі відомо про трьох претендентів. Офіс омбудсмана, який очолює Дмитро Лубінець, висунув фольклористку Олену Івановську. Мінкультури — ексзаступника міністра освіти й колишнього посадовця Кабміну Павла Полянського. А Мін’юст спочатку запропонував філологиню Ірину Коваль-Фучило, проте (після того як з’ясувалося, що в неї немає досвіду у сфері захисту прав людини) вона зняла свою кандидатуру. Замість неї Ольга Стефанішина особисто подала актора Олександра Завальського — і саме його кандидатура спричинила найбільше обурення в соцмережах.
Головна проблема всіх нинішніх кандидатів — брак досвіду саме у сфері правозахисної діяльності або захисту державної мови.
«Офіс Завальського». Найбільша увага українських медіа прикута до актора Олександра Завальского. Нещодавно його підтримав письменник, перекладач і військовий Остап Українець. Він заявив, що Завальський запропонував йому стати військовим представником в Офісі мовного омбудсмана, і він погодився. У своєму дописі він навіть назвав відомство «офісом Завальського», але після хвилі критики відредагував цей вислів.
Олександр Завальський.
Підтримку актору висловила і група діячів культури — зокрема, засновник «Культурного Десанту» Миколай Сєрга. Вони закликали до змін мовної політики й сказали, що готові підтримали кандидатуру Олександра Завальського, якщо той поділятиме їхні думку і прагнення.
Кандидатуру Олександра Завальського критикують Вахтанг Кіпіані, Володимир В’ятрович та Ірина Подоляк. Вони вказують на те, що у Завальського немає досвіду захисту державної мови й що він багато років працював на телеканалі «Глас», який фінансувався Московським патріархатом.
Завальський відповів тим, що опублікував фото грамоти від Православної церкви України (ПЦУ) і заявив, що працював там, коли це не суперечило позиції ПЦУ. Утім, громадськість критикує також його бачення мовної політики. Мовознавиця та членкиня НАН України Лариса Масенко назвала його «повністю некомпетентним» і зробила висновок, що якщо Завальського призначать — то він «відіграватиме лише роль маріонетки, якою маніпулюють українофоби».
У Міністерстві юстиції України не змогли підтвердити, що Олександр Завальський має досвід правозахисної діяльності, захисту державної мови та що він володіє англійською. В інтерв’ю Сергію Смальчуку він визнав, що не має юридичної освіти та досвіду правозахисної діяльності. Натомість він сказав, що понад 40 років займається захистом української мови поза державними посадами і покладається на свою громадянську позицію.
У цьому ж інтерв’ю Завальський сказав, що хоче заборонити стримінгові платформи, які транслюють російськомовний контент, «так само, як колись заборонили «Однокласники». «Це буде наказ…» — сказав він, уточнивши, що такий документ має ухвалити РНБО. Журналіст нагадав йому, що Кабмін уже розглядав схожі петиції і визнав, що законодавство не дозволяє цього зробити. Олександр Завальский відповів, що про це він не знав. І додав, що, на його думку, заборонити платформи можна, якщо ухвалити потрібний закон — тому він виступить його ініціатором.
При цьому повноважень (які прописані в статті 49 закону) вносити законопроєкти в парламент мовний уповноважений не має. «Бабель» буде слідкувати за розвитком подій.