Такий поділ на покоління — як поділ за знаками зодіаку. Я, наприклад, Скорпіон. Якщо читати гороскопи, Скорпіонів завжди описують найкраще — екстравагантні, запальні. Мені подобається. Але наука каже: знаків зодіаку не існує. І з поколіннями так само — конкретно в такому вигляді вони існують радше як метафора, бо в них багато хто вірить. Але якщо збирати дані, порівнювати людей — ці ярлички дуже умовні. Приймати на їх основі серйозні рішення — в економіці, суспільстві — немає сенсу, можна легко помилитися.
У соціології та демографії термін «покоління» існує. Люди можуть не знати одне одного, але якщо вони народилися в одному суспільстві в один час, вони переживають спільний досвід [війна, пандемія], отримують схожі знання у школі, бачать одне й те саме по телевізору. Навіть не знаючи одне одного, вони носять схожий одяг, мають подібні смаки, приймають схожі рішення.
Класифікація поколінь.
«Бабель»
Але далі треба зробити наступний крок — визначити, що ми взагалі називаємо поколінням. А цієї чіткості немає. Наприклад, вважається, що міленіали — це ті, кого виховала технологічна революція. Окей. Уявімо: хтось народився в Америці 1987-го — у нього вже в першому класі був компʼютер, телевізор, він грав у Nintendo і тому подібне. Але в Україні у мене компʼютер зʼявився лише у 2002—2003 роках. Статистично я народився 1987 року і мав би належати до міленіалів. Але насправді моє дорослішання і соціалізація були іншими [ніж у міленіалів США]. То чи можна мене так називати?
Науковий підхід — це Age Cohort Period Effect. Коли ми бачимо людину, є три можливі причини її поведінки: вік, приналежність до певного покоління або період, коли ми робимо спостереження. Наприклад, молода людина приходить на роботу і здається менш відповідальною [ніж людина старшого віку]. Інтуїтивно думаємо — це через покоління. Але це лише одна гіпотеза. Інша — це її вік: 18–20, перші кроки, помилки, ще не навчилась відповідальності, але навчиться. Можливо, гормони. Або це період, коли ми спостерігаємо — 2025 рік, війна, криза. Людина, незалежно від покоління, може тупити, бо стресує чи просто не виспалась. Або одночасно це покоління, вік і період. Якщо хочете списати все лише на покоління, це треба довести.
В Україні дорослі й молодші люди мало відрізняються. Якщо говорити про фундаментальні цінності, наприклад безпеку — її цінують і молоді, і дорослі. Ставлення до ЄС у них теж схоже. Щодо work ethics — я не експерт, але дослідження показують, що різниці часто немає. Зазвичай людині треба адаптуватись, попрацювати, набратися досвіду — тоді вона працюватиме за стандартами. Це не обовʼязково залежить від покоління.
Наука не запропонувала популярного поділу на покоління, але дає свободу — людина не зобов’язана відносити себе до однієї категорії. Водночас наука допомагає дивитись на речі з різних боків.
Україні вже понад тридцять років. Які покоління в ній виросли? Якщо дивитись на це з точки зору соціології, треба шукати тектонічні зсуви. Перший великий зсув — руйнування радянського світу, незалежність. Потім — економічні зміни: бідність, челночні поїздки за кордон, бандитизм. Діти росли в турбулентності, бачили кримінал. Кінець 1990-х — початок 2000-х — економічна стабілізація. Народжуються діти, які не бачили гастрономів «овочі-фрукти», вуличного криміналу, іноді ходили з батьками в ресторани. Зʼявились мобільні телефони. Наступний великий зсув — після 2014 року: політичні зміни, війна, ковід, повномасштабне вторгнення — складна череда криз. Покоління можна приблизно поділити так: 1987—1995, кінець 1990-х–початок 2000-х і теперішнє.
Або всі покоління можна уявити через творчість українського репера Потапа — до 2000-х він співав російською, був молодим спортсменом з бідного району, шукав себе. У 2000-х почалося перше економічне зростання, гроші й жахливий несмак. Потап співає про багатство, виступає на фоні машин, розкидає долари. Після повномасштабного вторгнення Потап втік з країни. Якось так.