58-річний будівельник Ігор Дуднік знав багатьох у своєму домі, дворі та навіть на ринку «Барабашово», одному з найбільших у Європі. «На Салтівці ніколи не було самотньо: район був постійно повен людей та подій», ― каже він. Невдовзі після початку повномасштабного вторгнення вони з дружиною Інною переїхали в тимчасове помешкання, де у грудні жінка померла від серцевої недостатності. Подальше перебування там здавалось Ігорю марною тратою часу, тож він повернувся у своє майже знищене російськими обстрілами помешкання. Його історію про відновлення повноцінного житла детально розповідає NPR.
Із понад 6 тисяч пошкоджених чи зруйнованих росіянами будинків у Харкові держава наразі відновила близько двохсот. Час для масштабних програм реновації ще не настав, пише видання, адже наближене до кордону місто досі майже щодня обстрілюють. Однак для частини харківʼян емоційна потреба відновити своє житло переважає інші аргументи.
Квартиру Дудніка, «здавалось, вдарив Годзілла»: стіни погнуті від вибухів, у кімнатах майже нічого немає. На стінах лишились лише сліди від фоторамок, на підлозі ― розбите скло й кахлі, шматки електричних проводів. У головній кімнаті ― рештки лампи. «Моя дружина любила тут читати», ― каже Ігор.
Із дозволу сусідів зараз він живе в їхній, значно менше пошкодженій обстрілами квартирі. А у своїй щодня щось робить: згрібає і прибирає сміття, встановлює двері, намагається полагодити труби та, де можливо, вікна.
Сусіди, більшість із яких навідуються до своїх квартир час від часу, радіють поверненню Дудніка. «Він дає надію, що колись наш район повернеться до життя, ― каже сусід Ігора, діджей та колишній хокеїст Віталій Гульден. Зараз він заходить до свого помешкання раз на тиждень. ― Він тут і будівельник, і ремонтник, і охоронець». Останнє особливо актуальне, оскільки Салтівкою вештаються мародери. Іноді вони, вдягаючи відповідний одяг, представляються ремонтниками. «Я тут уже все ремонтую», ― відповідає таким Дуднік. І, запідозривши їхні наміри, дзвонить у поліцію ― коли дозволяє звʼязок. Нещодавно сусіди скинулися на нові металеві двері до підʼїзду, щоб зберегти те, що залишилося від їхніх помешкань, бодай від мародерів.
Крім Дудніка, до своїх помешкань повернулися ще кілька людей. Кореспонденти NPR зустріли неподалік власника кафе Ігора Шокума, який теж відновлює своє житло. «Крок за кроком ми збираємо Салтівку докупи», ― каже він. Утім, для отримання базових благ цивілізації він досі ходить до місцевого «Пункту незламності». За словами Шокума, фізична робота дозволяє йому відчути себе корисним у цій війні.
«А коли сюди повернуться мої сусіди, я відчуватиму це як перемогу», ― підсумовує Дуднік.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]