Томас Фрідман в есеї на The New York Times називає гру путіна божевільною і порівнює росію з Північною Кореєю. Упевненими кроками путін веде свою державу до занепаду, перетворюючи її на націю, що відома за отруєною спідньою білизною, а не за високою модою, і виготовляє чіпси, а не чипи. Гра, в яку путін втягує світ, схожа на змагання двох водіїв, коли вони мчать одне одному назустріч, а програє той, хто першим відверне кермо. Фрідман цитує знавця теорії ігор Томаса Шеллінга, який вважає, що насправді ж виграє той, хто на початку перегонів викине кермо, довівши опоненту, що він більше не контролює ситуацію. Здається, схожим чином діє і очільник росії. Оголошення анексії української території та мобілізації може мати раціональні пояснення ― пас у бік російських націоналістів чи ескалація перед пропозицією мирних переговорів. Однак є суттєва перешкода — росія не контролює анексовані території. Так чи інакше, вважає автор, путін тягне час, сподіваючись, що енергетичний і економічний колапс взимку змусять Україну та її союзників піти на компромісну угоду. Якщо цього не станеться, є великий шанс, що армія рф розвалиться. Водночас підрив «Північного потоку» робить росію ненадійним постачальником в очах всього світу, а Європа шукає нові джерела енергії. За кілька років росія може опинитися в ситуації, коли найбільше джерело надходжень до бюджету країни буде втрачене чи суттєво скорочене. Санкції проти росії також прискорять її перехід до північнокорейської моделі, що в підсумку зробить світ надзвичайно нестабільним.
Девід фон Дреле пише в есеї на The Washington Post, що повернення ситуації до стану 23 лютого шляхом мирних переговорів є оптимальним сценарієм завершення російсько-української війни. Дреле вважає, що росія вже зазнала поразки, адже війна майже знищила її армію, завдала шкоди економіці, послабила партнерство з Китаєм, порушила торгові відносини зі світом та спричинила відтік освічених і професіональних кадрів в інші країни. Крім цього, НАТО розширюється та нарощує міць. На відміну від економіки Німеччини 30-х років російська знищена, тому рф не зможе відновити чи посилити свій військовий потенціал, вважає Дреле. Також він пише, що поділяє обурення російським вторгненням і розуміє прагнення повернути всі окуповані території під контроль України, однак бачить у цьому сценарії чимало ризиків, зокрема через відсутність бачення росії без путіна. Наприклад, повалення режиму Саддама Хусейна в Іраку призвело до хаосу у країні, а такої ситуації в ядерній державі світ дозволити не може.