Патрік Вінтур, редактор The Guardian, який висвітлює дипломатичні питання, пише про розкол між західними лідерами щодо України. Він зазначає, що, очевидно, деякі західні лідери досі вірять, що зможуть працювати з росією після закінчення війни, і тому протидіють впровадженню нафтового ембарго проти рф, затягують надання Україні важкого озброєння та виступають за те, щоб Україна віддала частину своїх територій в обмін на мир. Guardian зазначає, що оскільки Україна зазнає серйозних втрат на сході, головнокомандувач Валерій Залужний закликає негайно постачити Україні артилерійське озброєння великої дальності, адже саме воно може змінити хід війни. Проте, як писала німецька газета Deutsche Presse Agentur, члени НАТО неофіційно погодилися не постачати певну зброю Україні, побоюючись, що росія може сприйняти доставку танків і бойових літаків як вступ Заходу у війну. А Ізраїль не погодився на прохання США дозволити Німеччині відправити в Україну протитанкові ракети Spike, вироблені за ізраїльською технологією. The Guardian зазначає, тоді як Велика Британія, Польща та країни Балтії погоджуються, що політика умиротворення зробить путіна сильнішим у довгостроковій перспективі, Берлін і Париж з цим не згодні, тому Німеччина затягує постачання зброї Україні. Газета згадує також про план, запропонований прем’єр-міністром Італії Маріо Драгі. Він нагадує Мінську угоду, особливо в частині, що передбачає надання автономії окупованим територіям та впровадження єдиної економічної зони. Guardian, однак, робить висновок, що зараз, коли війна триває, а росія досягає успіхів на сході, очікувати швидкого поновлення мирних переговорів не варто.
Politico повідомляє, що ЄС досягнув попереднього компромісу з приводу санкцій щодо імпорту російської нафти. Протягом минулого місяця премʼєр-міністр Угорщини Віктор Орбан блокував угоду про заборону імпорту російської нафти та рафінованого палива. Через це дипломати обговорюють варіант блокування поставок нафти кораблями. Це рішення дозволило б Угорщині, Німеччині та Словаччині й надалі купувати російську нафту через нафтопроводи. Проте такий компроміс був би несправедливим для тих країн-членів, які не зможуть отримувати нафту таким шляхом, а також означав би принаймні часткову поразку європейських лідерів на кшталт Урсули фон дер Ляєн, яка закликає діяти якомога жорсткіше, щоб перекрити потік грошей путіну. Politico зазначає, що минуло кілька тижнів відтоді, як ЄС не зміг домовитися про шостий пакет санкцій, і тепер більшість країн (включаючи Польщу) готові домовитися про принаймні часткову заборону імпорту російської нафти. Подальші переговори з цього питання мають відбутися у вихідні, напередодні саміту лідерів ЄС, який відбудеться у Брюсселі 30―31 травня.
The New York Times пише про колишнього громадянина росії, який зараз очолює добровольчий загін українських бійців на сході України. Кандалакша, який попросив не називати його ім’я, залишив свою батьківщину в 2014 році, після анексії Криму росією, оскільки хотів боротися проти путінського режиму. На його думку, Україна була для цього правильним місцем. Кандалакша приєднався до Української добровольчої військової частини у 2015 році. У лютому 2022 року він знову вирішив піти на війну добровольцем. Спершу чоловік служив у передмісті Києва. Тепер ― воює на Донбасі, де керує групою українських добровольців. У росії він жив у Мурманську, на крайній півночі. Там отримав освіту інженера-електрика. Кандалакша зацікавився політикою у 2008―2009 роках, коли дізнався про корупцію та розкрадання російським керівництвом мільярдів доларів державних коштів.
Він став опозиційним активістом і привернув до себе пильну увагу спецслужб. У 2013 році чоловік був змушений переїхати на південь росії, а пізніше, після подій 2014 року, вирішив залишити країну назавжди. Кандалакша каже, що в Україні почувається як вдома і не збирається коли-небудь повертатися до рф. На його думку, для того, щоб у росії сталися зміни, позбутися путіна недостатньо. Повинна змінитися вся система, тому ідея запропонувати путіну вигідні умови, щоб укласти мир, жахлива.