Потрапивши на українську землю, росіяни намагаються вкрасти все, що можуть, а особливу увагу приділяють сільському господарству. Суспільний мовник США NPR опублікував історію про українських фермерів, яких окупанти залишають без техніки та посівів, а нерідко навіть забирають їхні життя. Як приклад журналісти обрали господарство 70-річного Анатолія Кульбаби з села Білка, що неподалік Тростянця. На сіні в його хліві досі видно сліди від людських тіл — там російські військові спали. У деяких автомобілях Кульбаби немає скла — окупанти його повибивали. На початку війни росіяни вбили сина Кульбаби. Потім вони забрали весь запас пального. А коли тікали, вивезли комбайн і частину іншої цінної техніки, за яку Кульбаба досі виплачував кредити. Зараз фермер боїться працювати на своїх полях через ризик натрапити на міну. Подібних історій сотні, запевняють у NPR, прогнозуючи продовольчу кризу у світі через дії росіян.
The Guardian аналізує так звані відкриті листи німецьких інтелектуалів: в одних німецький уряд закликають не постачати Україні зброю і працювати над «взаємовигідним дипломатичним розвʼязанням конфлікту», в інших від Берліну вимагають більшої рішучості щодо поставок українцям важкої зброї. Виявилось, що підписанти перших листів зазвичай значно старші, ніж ті, хто виступає за активніше надання Україні зброї. Середній вік перших — 76 років, других — 54. Деякі з підписантів «пацифістських листів» іще застали часи після Другої світової війни. «Я був щасливий бачити, як у 1945-му американські військові марширують вулицями мого міста, і не бачу в капітуляції нічого поганого», — заявив один із підписантів листа проти надання зброї, 90-річний кінорежисер Александер Клюге. Молодші ж німці бачать історію інакше. «Фашизм не зупинити поблажками. Розмови про пацифізм щодо росіян рідко підтримують німці, чиї рідні померли від Голокосту», — стверджує німецький письменник Даніель Кельман.
Перспектива військової перемоги в Україні стає для путіна дедалі примарнішою, але він не здатен визнати поразку — і тим паче не може запропонувати її росіянам. Тож як саме російський президент намагатиметься «зберегти обличчя»? Al Jazeera опитала кількох західних дослідників російської влади про найімовірніші сценарії подальшої публічної поведінки російської влади. Їх лише два. Перший — кремль спробує подати як найбільшу перемогу «звільнення» Маріуполя й те, що під владою росіян наразі перебуває більша територія Донбасу. Утім, цей сценарій не передбачає ймовірності того, що українські військові відновлять свій контроль над усіма окупованими наразі територіями чи більшістю з них. Тому реалістичнішим видається другий сценарій: за браком реальних успіхів путін маніпулюватиме фактами і громадською думкою за допомогою своїх пропагандистів. Щоб утриматись у президентському кріслі, путін створюватиме в телевізорі свою реальність, у якій проголосити «остаточне досягнення цілей спецоперації» можна в будь-який момент.
The New York Times саме аналізує російську телепропаганду на тему війни в Україні. Видання розглянуло найрезонансніші епізоди війни — бомбардування росіянами пологового будинку в Маріуполі, масові вбивства в Бучі, захоплення Запорізької АЕС і потоплення російського флагмана «Москва». І в Україні, й на Заході є консенсус щодо цих подій через численні неспростовні докази. У росіян же докази свої: NYT описує передбачувано викривлену картину всіх подій та «альтернативні факти», які пропагандисти часто навіть не намагаються ефективно замаскувати під правду.