Журналісти проєкту розслідувань «Схеми» отримали в розпорядження щоденник російського військовослужбовця, імовірно, офіцера, який брав участь в окупації села Катюжанка на Київщині.
Щоденник знайшли в будівлі місцевої школи, де у росіян до звільнення села був командний пункт. У ньому росіянин описував свої роздуми та події з 13 березня до 19 березня (останній запис). У записах він критикував командування, задавався питаннями, навіщо війська рф приїхали в Україну, і хизувався допитами українців, зокрема священника.
Записи починаються з фрази про навчання, які закінчилися війною. «Сиджу в Катюжанці, це таке село. Вивчаю шкільну документацію. Досі не змирився з тим, що я перебуваю в чужій державі, досі не вірю у війну. Досі не знаю, чи правильно все це», — пише військовий.
Далі він написав наступне: «Бісить, що ніхто не говорить правду про втрати, про реальність бойових дій, тільки й чую, що справа наша вірна, перемога буде за нами. Та чи правильна ця справа? Залізти в чужу країну і бомбити її міста? [...] Хотіли бліцкриг, а в результаті сіли на пʼяту точку. Є відчуття, що історія назве наші дії другим гітлеризмом і влаштує черговий нюрнберг, я вихляти не стану, винний, був, воював, шкодую».
Росіянин критикує у щоденнику стратегію військ рф та їхні незлагоджені дії. При цьому він описує допити українців, у яких особисто брав участь.
«Спільними зусиллями вашого покірного слуги та співробітника були допитані 12 осіб, усі — нацисти. Я був безжальний, розпинав їх перехресними, індивідуальними та нічними допитами», — писав він.
«Учергове довелося допитувати священника, не можу сказати, що був мʼяким, аж ніяк — суворість і професіоналізм мною були виявлені із самовіддачею, що викликала захоплення спеців з фсб. Допити відбуваються успішно, інформативно, обіцяють надати для допиту протестантського пастора. Якщо йому є що приховувати, я зʼясую це, як би він не хитрував, на таких товаришах я, як то кажуть, собаку зʼїв», — сказано в наступному дописі.