Головною темою іноземних медіа в контексті російсько-української війни залишається вторгнення Сил оборони на Курщину. У суботу, 17 серпня, ЗСУ організували для журналістів «престур» до Суджі на двох броньованих військових автомобілях. Як це було, розповідає, зокрема, The Washington Post.
Журналістів провезли від прикордонних сел Сумщини ― де видно чимало слідів російських обстрілів ― дорогою з мінами й спаленими військовими автівками до Суджі. WP описує заходи безпеки: коли автомобілі їхали вздовж лісу, з люка в «зеленку» вдивлявся військовий, якому сказали стріляти в усе, що рухатиметься. У самій Суджі журналістів попередили, що при слові «дрон» усі ховаються під деревами. На щастя, ні обстрілів, ні мін на дорозі не було ― протягом візиту лише раз у Суджі було чути далекий вибух. Місцеві сказали, що найбільші обстріли зазвичай вночі.
Журналісти відзначають, що переважна більшість приватних будинків у Суджі цілі. Що українці не мародерять і не тероризують місцевих мешканців. Пресу привезли до будівлі місцевої школи ― всередині й у дворі роздають гуманітарну допомогу. Суджанці беруть, дякують українцям, однак прямо кажуть, що окупації не раді й хотіли б повернення Росії. Або бодай виїхати кудись до Курська. У відповідь українські солдати кажуть, що цю війну почали не вони і зайти на територію Курщини довелося не з доброї волі.
У тому, що це вимушений крок, військові запевняють і журналістів. У статті згадується боєць із позивним «Боксер» родом з Енергодару. «Я думаю, ця операція допоможе нам швидше повернути дім, ― каже він. ― Бо все це, звісно, чудово, але найбільше я хочу додому».
Тимчасом видання The New York Times підготувало матеріал із Курська. Шрами війни в місті вже неможливо не помітити. Це і часті сирени, і руйнування, і оголошення про пошук безвісти зниклих родичів, і головне ― черги біженців за готовою їжею чи гуманітарною допомогою.
Біженці обурені тим, що влада залишила їх напризволяще й виїздити довелося самим ― як і тим, що телекартинка істотно відрізняється від того, як ситуація виглядає насправді. І передбачувано кажуть, що вони просто цивільні, які несправедливо потрапили в полумʼя війни. Вони усвідомлюють, що примирення з українцями ― справа дуже далекого майбутнього. «Уявіть, скільки буде людей, які все втратили. І ворогу теж треба віддати належне ― скільки там тих, хто залишився без батька, без брата? Змити цю ненависть буде дуже тяжко», ― сказав один із героїв матеріалу, Іван Круітіково (так у статті). Утім, він, колишній військовий, сам планує піти воювати.
Іще про чотири матеріали закордонних медіа про українську операцію в Курську й три про різні аспекти війни читайте в продовженні огляду. Він доступний для тих, хто підтримує нас на Patreon.