Дуже суб’єктивна історія ООН: десять випадків, коли генсек ООН тиснув руку кривавому диктатору. Міжнародна дипломатія — це зазвичай переговори циніків з убивцями (і так було завжди)

Володимир Зеленський відмовив у візиті до України Антоніу Гутеррешу після того, як генсек ООН зустрівся в Казані з Путіним наприкінці жовтня і потиснув йому руку. Подібна практика не нова ані для Гутерреша, ані для більшості його попередників на цій посаді. Генсеки ООН тисли руки найкривавішим диктаторам, зокрема і в прямому сенсі людожерам, від яких відверталась міжнародна спільнота. На жаль, більшість спроб про щось домовитися завершувались нічим. «Бабель» згадує ці випадки — від початку 1970-х до наших днів.

Генсек Курт Вальдгайм і диктатор Уганди Іді Амін. 1970-ті роки

У 1971 році Курт Вальдгайм програв президентські вибори в Австрії, зате переміг у виборах генерального секретаря ООН. У 1972-му він заступив на цю посаду. У вересні того ж року отримав телеграму від угандійського диктатора Іді Аміна. У ній диктатор вітав теракт на Олімпіаді в Мюнхені, коли палестинські терористи захопили й вбили спортсменів з Ізраїлю. І додав, що «Німеччина є найбільш підходящим місцем для цього, оскільки саме там Гітлер спалив понад шість мільйонів євреїв».

Копії цієї телеграми Амін надіслав палестинському лідеру Ясіру Арафату та ізраїльський прем’єрці Голді Меїр. Здійнявся міжнародний скандал. Та Вальдгайм не став офіційно це коментувать, лише через свого речника передав, «що генеральний секретар ООН засуджує будь-які форми расової дискримінації та геноцид».

Улітку 1975-го Вальдхайм в угандійський столиці Кампалі вітав Аміна з обранням на посаду голови Організації Африканської Єдності. А в жовтні того ж року так само вітав диктатора, коли той приїхав до штаб-квартири ООН, щоб виступити перед Генеральною Асамблеєю.

Браузер не підтримує відео

Наприкінці червня 1976-го палестинські терористи захопили літак рейсу Тель-Авів — Париж і прилетіли в аеропорт «Ентеббе» в Уганді, де їх зустрів Амін і надав свою армію для захисту. На початку липня ізраїльські спецпризначенці звільнили заручників з мінімальними втратами. Після цього генсек Вальдгайм назвав рейд ізраїльтян «серйозним порушенням національного суверенітету країни-члена ООН». Він неодноразово зустрічався з Аміном, аж допоки в 1979 році диктатора не повалили.

Окрім Аміна, Вальдгайм тиснув руку й іншим диктаторам, як-от Мао Цзедуну та Франсіско Франко. У жовтні 1979-го він вітав Фіделя Кастро, коли той приїхав виступати на Генасамблеї ООН вперше за 19 років. А в тому ж 1979-му став першим генсеком ООН, що відвідав Північну Корею, яку тоді очолював диктатор Кім Ір Сен (дідусь нинішнього диктатора).

Вальдгайм пробув на посаді генсека ООН два терміни, до 1982 року. У 1986-му він балотувався у президенти Австрії. Під час передвиборчої кампанії журналісти знайшли докази того, що під час Другої світової Вальдгайм служив нацистським штурмовиком на Балканах і може бути причетним до масових убивств.

Утім, австрійський уряд не знайшов доказів злочинів Вальдгайма. Зрештою він переміг на президентських виборах. Та впродовж своєї каденції, з 1986 по 1992 рік, Вальдгайма офіційно вважали персоною нон грата у США та багатьох інших країнах.

Генсек Бутрос Бутрос-Галі та диктатор Північної Кореї Кім Ір Сен. 1993 рік

Єгиптянин Бутрос Бутрос-Галі прославився як миротворець наприкінці 1970-х. Тоді він як міністр закордонних справ посприяв тому, що Єгипет та Ізраїль уклали мирну угоду в 1979 році.

У 1991-му Бутроса Бутрос-Галі обрали генсеком ООН. Але в цій ролі з миротворчою місією він впорався не надто вдало. Під його керівництвом ООН не змогла запобігти геноциду в Руанді, кривавим громадянським війнам в Анголі та Сомалі. Через безпорадність миротворців ООН в Югославії довелось втручатись силам НАТО. Це була перша бойова операція з часів заснування Альянсу.

У 1993-му Бутрос-Галі вирішив помирити Південну і Північну Кореї, а також посприяти доступу міжнародних інспекторів на ядерні обʼєкти КНДР. Наприкінці грудня він вирушив спочатку до Сеулу, а звідти через демаркаційну лінію до Пхеньяну. Генсек заявив, що в рамках візиту «не має мандатів від Ради Безпеки і жодних запитів від будь-яких держав-членів ООН». А прибув він за власною ініціативою саме 24 грудня — напередодні Різдва, бо «Різдво — це мир, і мир є метою мого візиту». Бутрос Галі зустрівся з диктатором КНДР Кім Ір Сеном, подивився місцеві визначні памʼятки. На тому все і закінчилось.

У 1996 році Бутрос Галі на подив багатьох вирішив балотувався на другий термін. Дійшло до того, що США скористались своїм правом вето в Радбезі, щоб завадити його переобранню. Так Бутрос Бутрос-Галі ввійшов в історію як перший генсек ООН, якого не обрали на другий термін.

Генсек Кофі Аннан і диктатор Іраку Саддам Хусейн. 1998 рік

У 1997-му Бутрос-Галі замінив на посаді генсека ООН кенійський дипломат Кофі Аннан. Він заходився реформувати організацію — скоротив штат, аби запобігти зайвій бюрократії, урізав адміністративні витрати, залучив приватних інвесторів. Розширив миротворчі та гуманітарні місії. І зрештою отримав Нобелівську премію миру 2001 року за заснування Всесвітнього Фонду з боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією.

Але його ахіллесовою пʼятою став Ірак. У 1998 році іракський диктатор Саддам Хусейн заблокував роботу інспекції ООН, яка мала стежити за роззброєнням Іраку. Аннан поїхав домовлятися з ним і називав Хусейна «будівником сучасного Іраку». Після тривалих переговорів вони погодили, що образливе для іракців слово «інспекції» замінять на формулювання «записи для виконання поставлених завдань». Та досить швидко зʼясувалось, що Хусейн не збирається дотримуватись жодних домовленостей.

Однак у 2003-му Аннан виступав категорично проти вторгнення до Іраку коаліції на чолі зі США і Великою Британією. Зрештою операція почалась без згоди ООН. В одній з прощальних промов наприкінці другого терміну на посаді генсека Аннан критикував США за практику «непомітно використовувати ООН як дипломатичний інструмент».

Генсек Пан Гі Мун і диктатор Сирії Башар аль Асад. 2007—2016 роки

Південнокорейський дипломат Пан Гі Мун став генсеком ООН у 2007 році. Він продовжив реформи свого попередника Аннана. А ще всерйоз взявся за проблему глобальної зміни клімату. Головним досягненням Пан Гі Муна стала Паризька кліматична угода 2015 року.

Ще під час передвиборчої кампанії у 2006 році Пан Гі Мун хотів зустрітися з тодішнім північнокорейським диктатором Кім Чен Іром, але той відмовився. Зате наступного року вийшло зустрітись з іншим диктатором — сирійським президентом Башаром аль Асадом. За кілька років до цього, у 2005-му, Асад вивів сирійські війська з Лівану, що вторглися туди ще в 1973-му.

Тоді Пан Гі Мун і Асад обговорювали, зокрема, створення міжнародного трибуналу щодо вбивства в Бейруті у 2005 році колишнього премʼєра Лівану Рафіка Харірі. Підозрювали, що до цього причетна сирійська влада. Та все завершилось тим, що заочно засудили кількох рядових бойовиків «Хезболли». Від початку громадянської війни в Сирії і аж до завершення своїх повноважень генсека у 2016 році Мун вів переговори з Асадом про припинення вогню та гуманітарні місії.

На каденцію Пан Гі Муна припав початок збройної агресії Росії проти України. У березні 2014-го Мун приїхав у Кремль до Путіна, аби висловити глибоку стурбованість з приводу російської окупації Криму. А в червні 2016 року під час виступу в Санкт-Петербурзі Пан Гі Мун заявляв, що Росія «має відіграти вирішальну роль у вирішенні глобальних проблем — від припинення конфліктів в Україні та Сирії до захисту прав людини та контролю над розповсюдженням зброї масового знищення».

Генсек Антоніу Гутерреш і російський диктатор Володимир Путін. З 2016-го року і дотепер

Португальський політик Антоніу Гутерреш переміг на виборах генсека ООН в жовтні 2016-го. Він став першим європейцем на цій посаді з часів Курта Вальдгайма. Офіційно він мав заступити на посаду в січні 2017 року. Та ще до того поїхав до Кремля на зустріч із Володимиром Путіним.

Після цього Гутерреш неодноразово відвідував Росію. Він приїжджав на Чемпіонат світу з футболу у 2018-му, на Санкт-Петербурзький економічний форум у 2019-му тощо.

У 2022 році Гутерреш засудив повномасштабне російське вторгнення до України. Влітку того ж року він посприяв укладенню угоди про експорт українського зерна. Утім, американські спецслужби почали стежити за Гутеррешем, підозрюючи його в надмірній поступливості щодо Росії. Про це стало відомо після витоку секретних документів Пентагону у квітні 2023 року.

У червні 2024-го Гутерреш відхилив запрошення України приєднатись до мирного саміту в Швейцарії. А в жовтні приїхав на зустріч із Путіним на саміт країн БРІКС. Зробити це йому не завадило навіть те, що Міжнародний кримінальний суд, який входить до системи ООН, видав ордер на арешт російського диктатора. В ООН наполягають, що Гутерреш зустрівся з Путіним, аби повторити, що «російське вторгнення в Україну було порушенням Статуту ООН і міжнародного права».

Пропонуємо генсекам ООН і всім охочим не витрачати час і гроші на брехливих диктаторів, а натомість підтримати чесну українську журналістику, наприклад «Бабель»: https://babel.ua/donate.