Навколо Довженко-Центру два роки тривають скандали через його збитковість. Мінкультури оголосило черговий конкурс на нового очільника Центру — розповідаємо про кандидатів і як вони будуть вирішувати конфлікт із Держкіно

Майже два роки навколо Довженко-Центру тривають скандали. Ще у 2020 році йому скоротили бюджет, тому співробітники три місяці не отримували зарплату. Через конфлікт тодішній директор Центру Іван Козленко відмовився брати участь в конкурсі на очільника ― і перемогла Олена Гончарук. Міністерство культури не підписало з нею контракт, а влітку 2022-го Довженко-Центр остаточно перейшов під управління Держкіно, яке планувало реорганізувати установу та розділити її на три частини. Це обурило українських культурників, які наголошували, що така реорганізація знищить Довженко-Центр. Зрештою втрутилося Мінкультури, яке зупинило реорганізацію, а на посаду голови Довженко-Центру оголосили новий конкурс. І ось 23 січня Держкіно опублікувало автобіографії та мотиваційні листи претендентів на посаду директора Довженко-Центру. У конкурсі візьмуть участь пʼять претендентів — усі з кіноіндустрії та обіцяють розвивати й берегти Довженко-Центр. «Бабель» коротко розповідає, у чому суть скандалу між Довженко-Центром, Держкіно і Мінкультури, і про пропозиції кандидатів.

«Національний центр Олександра Довженка» ― державний кіноархів, який зберігає найбільшу колекцію кінострічок в Україні: 7 тисяч українських і зарубіжних фільмів та 28 тисяч документів з історії українського кіно. Центр єдиний, хто входить від України до Міжнародної федерації кіноархівів. Його головне завдання ― берегти архівні українські фільми, які записані на плівку і вимагають спеціальних умов зберігання.

У квітні 2021 року Центр очолила Олена Гончарук. Вона виграла конкурс Міністерства культури та інформаційної політики. Попередній директор Центру Іван Козленко відмовився брати в ньому участь.

Уже тоді у керівництва були складні відносини з Держкіно та Мінкультури. У 2020 році Довженко-Центру скоротили бюджет у понад два рази ― через це співробітники Центру три місяці не отримували зарплату. Коли в конкурсі перемогла Олена Гончарук, Міністерство культури не підписало з нею контракт. Пояснили тим, що суд заборонив це робити через скаргу кандидата на посаду директора Олега Душутіна.

У 2022 році Центр перейшов під керівництво Держкіно, яке теж не підписало з Гончарук контракт. А в серпні 2022 року оголосило про реорганізацію підприємства ― запропонувало розділити його на три установи: «Науковий центр кінематографії України», якому б відійшла колекція Центру, сам Довженко-Центр, який мав займатися розвитком музейної справи та кінокультури, і підприємство «Українська анімаційна студія», яке б отримало авторські права на анімацію. Колектив Довженко-Центру назвав таке рішення «ліквідацією», аргументувавши це тим, що неможливо розвивати музейну справу без колекції фільмів. Фільмофонд, на думку співробітників, опинився б на межі знищення.

Держкіно у відповідь запевнило, що у Довженко-Центру забирають лише частину функцій, нікого не звільнятимуть. Але 26 вересня Фонд держмайна повідомив, що готує до приватизації дві будівлі Центру, а потім джерела «Бабеля» в Довженко-Центрі повідомили що приватизувати планують і головну будівлю Центру.

У цей же час Держкіно увільнило Гончарук від виконання обовʼязків директора. Замість неї призначили Юлію Каждан ― засновницю кінологічного центру, яка практикує «терапію гіпнозом» і не має досвіду роботи в кіноіндустрії.

Колектив вийшов під стіни Центру на протести, його підтримали представники кіноіндустрії, Каждан так і не змогла зайти до будівлі. Після цього в конфлікт втрутилося Міністерство культури та інформаційної політики. На нараді у міністра Олександра Ткаченка реорганізацію зупинили та вирішили провести новий конкурс на посаду директора.

Одне з найскладніших питань ― це фінансування Довженко-Центру. Останні три роки Міністерство культури не підписувало фінансовий план Центру. У листопаді 2022 року Олена Гончарук розповідала «Бабелю», що за її інформацією у 2023 році Центр отримає пʼять мільйонів гривень ― на два мільйони менше, ніж у 2022 році. За оцінками Гончарук, пʼяти мільйонів вистачить хіба що на третину зарплат.

Голова Держкіно Марина Кудерчук, зі свого боку, звинуватила Центр у тому, що він не заробляє, тому його й потрібно реорганізувати. А Гончарук і колектив наголошували, що Центр ― культурна інституція, вона «зберігає національну спадщину», а «вимірювати його діяльність прибутками неправильно». Восени 2022 року Центру пообіцяли надати статус національного, щоб захистити від можливої приватизації чи реорганізації. Однак цього досі не зробили. Можливо, це відбудеться після конкурсу ― тому для Довженко-Центру дуже важливо, хто переможе.

Претенденти на посаду директора:

Вікторія Водка, виконавча директорка Міжнародного кінофестивалю Kharkiv MEET DOCS

Починала карʼєру як менеджерка з туризму та керівниця салону краси. Працювала в гастрольній агенції «Овація» у Харкові. Із 2016 року і дотепер ― виконавча директорка Міжнародного кінофестивалю Kharkiv MEET DOCS. Там вона відповідає за фінансування фестивалю з боку Держкіно та шукає партнерів і спонсорів.

Мотиваційний лист: На посаді директорки Довженко-Центру планує створити цифровий архів Центру, проводити дослідження культурної спадщини України, відкрити освітній простір, артстудію, кіноковоркінг і кінотеатр.

Олена Гончарук, у 2021 році виграла конкурс на посаду директора Довженко-Центру

Починала карʼєру як копірайтерка в рекламних агенціях, потім очолювала пресслужбу Національного художнього музею України. У 2016 році прийшла працювати в Довженко-Центр, який очолила у 2021 році, вигравши конкурс. Після того як 31 жовтня 2022 року Держкіно відсторонило її від обовʼязків директора Центру (рішення ухвалили за результатами аудиту, повідомило Держкіно), вона займає посаду керівниці Музею кіно Довженко-Центру.

Мотиваційний лист: У своєму мотиваційному листі Гончарук розкритикувала Мінкультури та Держкіно. Вона вважає, що результати конкурсу, який вона виграла у 2021 році, дійсні, бо їх ніхто не скасовував. Гончарук готує програму розвитку Центру, спираючись на свій попередній досвід роботи, але конкретних пропозицій вона не надала.

Кирило Жаровський, режисер і продюсер

Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого за спеціальністю «Кінознавець», в університеті вивчав французький детектив. Починав карʼєру як асистент режисера в кіно і на телебаченні. У 2019 році знімав рекламу для Міністерства соціальної політики. Зараз є співзасновником і продюсером продакшену In Context Video, веде YouTube-канал Culturno ― досліджує кіно та серіали, які виходять у прокат, і що відбувається на кінофестивалях у світі. Зняв девʼять короткометражних фільмів і один повний метр ― «Прогулянка у порожнечі». Надав два рекомендаційні листи, в яких сказано, що він зміг зняти свої фільми з мінімальним бюджетом або без нього.

Мотиваційний лист: Конкретних пропозицій про розвиток Центру не надав. Зазначив, що готовий «сидіти в зумі днями й ночами», щоб вести перемовини з іноземними колегами. Хоче, щоб Довженко-Центр популяризував українські фільми більше, ніж робить це зараз. Наголошує, що знімав усі фільми власниим коштом, завдяки чому навчився керувати великими колективами у складних умовах.

Олексій Пантелєєв, директор і продюсер кінокомпанії Eidetic Pictures

Починав карʼєру з реклами товарів національних і міжнародних брендів. У 2004-му заснував компанію Diamond.film production, яка робила телевізійну рекламу. У 2014 році почав працювати на «1+1 продакшн», який входить до медіагрупи «1+1 медіа». Там він знімав серіали та кіно, був продюсером серіалу «Хазяйка».

У 2017 році прийшов працювати на телеканал ICTV, де рік керував відділом, що знімає серіали та кіно. У 2018 році заснував кінокомпанію Eidetic Pictures ― на замовлення Міністерства культури та інформаційної політики у 2019 році компанія зняла повнометражний документальний фільм «Северин Наливайко. Остання битва!».

Мотиваційний лист: Вважає, що обрання його директором буде компромісним рішенням у скандалі навколо Центру. Стверджує, що його навички в організації мистецьких заходів можуть стати в нагоді для просування українського кіно, показів і промоції. Він хоче «дбайливо зберігати кіноархів» та українські фільми, які не є частиною колекції Центру. Хоче повернути оригінали українських фільмів і кіноплівок з російського кіноархіву «Білі стовпи».

Сергій Слєпак, директор компанії «Кіносвіт Юніверсал»

У 1982 році почав працювати на кіностудії імені Олександра Довженка інженером звукозапису. У 2002 році став заступником генерального директора кіностудії з технічних питань. У 2004 році почав працювати в компанії «Кіносвіт», де проєктував кінозали з обʼємним звуком ― за технологією «долбі». Вказав, що в Україні, Грузії та Молдові працюють понад 400 кінозалів, де він запустив обʼємний звук. У 2005 році повернувся на кіностудію Довженка, став її генеральним директором. Звільнився через п’ять років і пішов працювати в «Кіносвіт Юніверсал», де зараз є директором. У 2022 році захистив дисертацію в галузі кінематографії, кандидат наук, член Спілки кінематографістів України, голова Гільдії кіноінженерів України.

Мотиваційний лист: Пропонує Центру реставрувати старі українські фільми, щоб покращити відео, додати багатоканальний звуковий супровід, щоб показувати їх в кінотеатрах. Цей проєкт він пропонує назвати «Осучаснення кіношедеврів». Фінансувати його пропонує за рахунок Державного бюджету ― виділити «невеликий відсоток». Хоче лобіювати українське патріотичне та поетичне кіно і вивести Центр «на європейський рівень», щоб він став «флагманом української кіноіндустрії».

Ми слідкуємо за подіями в українській культурі, щоб під час війни не втратити те, за що українці так довго боролися. Підтримайте «Бабель»: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua.