«Мер каже, що хасиди привезуть коронавірус. Насправді йому вигідно бути антисемітом перед виборами». Умань готується до святкування єврейського нового року під час світової пандемії — репортаж

Брацлавські хасиди вже понад 30 років регулярно приїжджають до Умані зустрічати єврейський Новий рік — Рош га-Шана, цьогоріч від триватиме з 18 до 20 вересня. Вони купують тут квартири, відкривають бізнес, а деякі навіть переїжджають жити у район поблизу могили їхнього цадика — раббі Нахмана. Хасиди живуть відокремлено та періодично воюють із місцевими, які дорікають їм хуліганством та безладами. Деякі уманчани хасидів люблять, бо заробляють на них гроші. Минулого року під час Рош га-Шана Умань офіційно заробила 7,5 мільйона гривень. А цьогоріч мер Олександр Цебрій виступив проти приїзду хасидів і навіть їздив ночувати під Офіс президента. Він боїться, що ті заразять місцевих коронавірусом, а хасиди стверджують, що він просто хоче догодити місцевому населенню перед виборами. Україна все-таки заборонила в’їзд іноземцям наприкінці серпня, але кілька тисяч встигли заїхати в Україну до закриття кордонів. Решта намагаються прорватися через білоруський та польський кордони. Кореспондентка «Бабеля» Катерина Коваленко побувала в єврейському кварталі в Умані за три дні до початку Рош га-Шана та подивилася, як хасиди готуються до свята. Вони розчаровані, а влада посилює карантин.

1

Початок єврейського району в Умані легко впізнати за вивісками івритом, гучною музикою та десятками недобудов. Хасиди в традиційному вбранні — білих сорочках, чорних штанях і довгих чорних накидках — неспішно прогулюються головною вулицею Пушкіна. Саме тут розташована синагога з могилою засновника брацлавського хасидизму раббі Нахмана, заради якої вони приїхали. Хасиди моляться та обговорюють новини — з Білорусі до України через карантин не пропускають інших паломників.

— Це таке велике свято, ми маємо бути разом. А вони там застрягли! — розчаровано говорить хасид років 50-ти, що йде з боку синагоги на окраїну єврейського району, за річку.

Чоловік живе у Нью-Йорку та приїжджає до Умані на єврейський Новий рік — Рош га-Шана — вже 17 років. Цьогоріч встиг прилетіти до закриття кордонів, ще три тижні тому. Почувши про Білорусь, посеред дороги зупиняється ще зо п’ять молодших хасидів. Вони емоційно перемовляються між собою івритом і шукають щось у телефоні.

— Ось, тут наші друзі! — один із них говорить англійською і показує відео з кордону. — У них немає їжі! Вони сплять на землі!

— Вони зроблять усі тести, посвяткують та одразу поїдуть! Чому їх не пускають? — обурюється інший.

Цьогоріч до Умані приїхало не більше від трьох тисяч хасидів, хоча не так давно їх збиралося тут у десять разів більше. Двадцять девʼятого серпня Україна закрила кордон для іноземців, і більшість паломників із Ізраїлю, Європи та США прилетіти не встигли. Чимало з них усе ж намагаються потрапити до Умані попри заборону — понад тисяча хасидів зараз застрягли в нейтральній зоні між кордонами Білорусі й України, ще кількасот — на кордоні з Волинською областю. Хасиди розбили там наметові містечка й не збираються повертатися додому — вони сподіваються, що Україна все-таки впустить їх на святкування Рош га-Шана. Шістнадцятого вересня Україна взагалі закрила пункт пропуску на білоруському кордоні.

Ситуація особливо обурює голову хасидської громади в Умані Хайма Хазіна. «Це що, люди зі зброєю, з наркотиками? Ви не пускаєте людей, які приїхали молитися раббі Нахману, царю, цадику!» — каже він. Чоловік пояснює, що для кожного брацлавського хасида важливо зустрічати новий рік саме в Умані — якомога ближче до могили раббі Нахмана. Хасиди вірять, що тільки тоді рік буде щасливим.

2

Хайм Хазін сідає за дерев’яний стіл у дворі біля свого будинку, поряд його ж сувенірний кіоск та готель. Йому близько 45 років, він народився й виріс в Ізраїлі, а в Умань переїхав десять років тому. Купив тут житло, розпочав бізнес, а згодом перевіз усю родину. Із дружиною в них семеро дітей, двоє наймолодших народилися вже в Україні — їх чоловік жартома називає «хохольчиками». Хайм не носить довгих пейсів та традиційного хасидського одягу, крім цицита — сплетених ниток, що в юдаїзмі символізують 613 заповідей Тори.

У Хайма без упину дзвонить телефон, підбігає хтось із його дітей, а перехожі зупиняються привітатися. Його тут знають усі — він тримає зв’язок між хасидами і міською владою та вирішує будь-які питання, пов’язані зі святкуванням. У цьогорічній ситуації чоловік звинувачує не світову пандемію, а мера Умані Олександра Цебрія. Із середини серпня той вимагав заборонити святкування Рош га-Шана та взагалі не пускати хасидів до Умані. Мер навіть їздив ночувати під Офісом президента в Києві і зрештою добився того, що Кабмін закрив українські кордони. В’їзд заборонили всім іноземцям, але паломники впевнені — все через них.

«Мер каже, що хасиди сюди привезуть коронавірус. Що ось ми були в «зеленій» зоні, вже ми в «жовтій», а після хасидів будемо в «червоній!» — обурюється Хайм. Він називає Цебрія маніпулятором і стверджує, що той намагається задобрити місцевих перед виборами, що відбудуться через місяць. «Зараз йому вигідно бути антисемітом, тому він проти нас. Він хоче зараз виграти, а потім знову заробляти на хасидах гроші», — каже він. Сам Цебрій казав, що минулого року Умань заробила під час Рош га-Шана 7,5 мільйона гривень. Майже третину цих коштів місто витратило на прибирання.

3

Місце біля синагоги — самісінький центр хасидського району. В надії підзаробити тут нудяться шестеро таксистів-українців. «Це перший рік, що вони сидять без роботи», — каже Хайм. Тим часом один із таксистів дістає пачку грошей, у ній чимало купюр по 200 гривень. Неподалік проходить молодий хасид, на ходу запихаючи до кишені пожмакані долари.

У тіні поблизу розсілися кілька старших місцевих жінок. Вони продають сувеніри на пам’ять — хустинки, кіпи, листівки. Пенсіонерка Ольга вже понад 20 років торгує на цьому місці картинами, які малює її син — є кілька з зображеннями раббі Нахмана, на решті — краєвиди Умані. Цінників у продавчинь немає — кажуть, ціна залежить від покупця. За останній тиждень Ольга продала лише одну картину за 500 гривень. Поки вона розмірковує про хасидів і коронавірус, до неї підходить працівник поліції.

— Рішенням міської ради будь-яка торгівля заборонена з сьогоднішнього дня, — говорить він.

— Ой, я думала з завтрашнього! — посміхається жінка.

— Ну, я вас трогати зараз не буду, але з 8-ї години тут буде наше начальство з перевіркою. Так що давайте годинки до 8-ї і збирайтеся, добре? І дівчатам скажіть.

Жінка розчаровано зітхає — заборонили торгувати саме тоді, коли шансів заробити найбільше. Поки що хасиди навіть не дивляться в бік її картин, ідучи до синагоги.

4

Раніше на місці єврейського району було кладовище, за радянських часів тут збудували багатоповерхівки, а тепер він перетворюється на маленький Ізраїль. Таких як Хайм — хасидів, які назовсім переїхали в Умань — тут близько 70 родин. Решта бувають в Умані лише на Рош га-Шана. Навіть для цього вони купують тут квартири, які місцеві продають їм за шалені для Умані гроші. Хайм говорить, що хасиди викупили тут майже все житло.

— Он у тому будинку є квартира: дві кімнати, перший поверх. То 250 тисяч доларів віддали! А в цьому є один місцевий, ніяк не хоче продавати квартиру.

— Чому?

— Хоче більше грошей!

Крім старих будинків, тут постійно будують нові. За кілька днів до свята будівництво не припиняється — з усіх боків щось стукає і грюкає. На одну з недобудов робітники вішають величезний плакат із фотографією Зеленського, поряд уже висить схожий із Дональдом Трампом. Хасиди моляться за квітучу Україну та просять допомогти їм організувати Рош га-Шана, написано на них.

Хасиди воліють мати в Умані все своє. У магазинах тут продають кошерну їжу з Ізраїлю, також є свій телеканал «Умань медіа», охорона й волонтерська поліція. Вони не довіряють українській медицині, тому облаштували власну лікарню, лабораторію та мають кілька швидких. На Рош га-Шана сюди щороку приїжджають ізраїльські лікарі, щоправда цього року доїхав лише один — і той нелегально. Він просить не фотографувати його обличчя та пояснює: в Ізраїлі працює у швидкій допомозі й не мав права покидати країну під час пандемії.

Лікарня хасидів більше схожа на польовий медпункт. Це кілька невеличких кімнат — мініопераційна для нескладних процедур, кілька кушеток та полиці, заставлені ізраїльськими ліками. Одну з кімнат при вході хасиди готують на випадок, якщо хтось підхопить коронавірус. Хайм дозволяє одним оком заглянути всередину — там кілька ліжок без постілі, на підлозі розкиданий пінопласт. Кімната виглядає неприбраною, але зовсім скоро її обіцяють привести до ладу. Серед хасидів уже фіксували кілька хворих, але лікар відмахується — мовляв, з них лише двоє залишаються на самоізоляції, решта вже одужали. «Усе це політика», — резюмує він.

5

Напередодні цьогорічного святкування міська рада Умані посилила карантин у єврейському районі. На в’їзді поставили блокпости, але поки що там нікого не перевіряють. На час Рош га-Шана тут заборонили торгівлю й закрили школу. Контролювати хасидів відправили близько 500 працівників поліції — вони стежитимуть, щоб ті не хуліганили, носили маски й дотримувалися дистанції. Хайм стверджує, що хасиди згодні на всі умови влади, аби тільки дозволили святкувати. Вони розвісили на вулицях нагадування про маски, а на асфальті нанесли написи про дистанцію. За все це відповідає хасид Нахим Карлинський. Як пояснює Хайм, той працює на одного заможного американця, який допомагає уманським хасидам грошима.

Щоб потрапити до могили раббі Нахмана, тепер треба пройти охорону й надягнути маску. За порядком тут стежать правоохоронці, українці у футболках з написами VIP Security та хасиди-волонтери в жовтих жилетах і масках. Також у синагозі поставили металевий паркан, щоб у приміщенні не було натовпу. Минулого тижня хасиди розлютилися й почали його ламати, а в синагозі влаштували безлад. Двох призвідців Україна депортувала.

Тепер хасиди поводяться спокійніше — до могили підходять по черзі, цілують, охорона протирає її ганчіркою й лише потім підпускає наступного паломника. Зараз до могили пускають лише чоловіків. Для жінок є окремий вхід із заднього двору, але на Рош га-Шана його закривають. Дівчата-хасидки час від часу намагаються потрапити всередину, але охоронці перегороджують їм дорогу і кажуть «ноу».

Карлинський разом із Хаймом зупиняються біля перукарні. Мова знову заходить про уманську владу.

— Ми дуже поважаємо український народ, але є люди з нехороший інтерес, — Карлинський говорить ламаною російською. — Вони хочуть побудувати стіну між народом і хасидами.

Хайм штурхає Карлинського під руку — до них наближається делегація: мер Умані Олександр Цебрій і нещодавно призначений голова Черкаської ОДА Сергій Сергійчук ідуть до них разом із помічницями й журналістами. Хасиди вмить надягають маски, вітаються з чиновниками й ведуть їх на коротку прогулянку районом. Ті вже не вперше прийшли з перевіркою. Цього разу ні мер, ні губернатор зауважень не мають. Натомість невдоволені хасиди.

— Я хочу сказати всім провокаторам, які тут є: антисемітизму в нашому місті немає! — дратується мер. — Я хочу, щоб уманчани й гості міста були живі й здорові.