Тисячі поранених військових не мають змоги служити і права піти із ЗСУ. Вони отримують копійки, сидять у частинах і не лікуються. Великий текст про велику проблему тимчасово непридатних

У березні 2023 року 33-річний військовий медик із позивним «Док» повернувся до своєї військової частини на заході України. До цього він пів року воював на передовій, згодом ще пів року реабілітувався після поранення. Док ходить із тростиною і бути медиком на фронті не може. Його вивели поза штат — тепер він отримує менше за тисячу гривень зарплати і не може демобілізуватися. Це типова ситуація для всіх поранених, яким на відновлення потрібно більше від чотирьох місяців. У мирний час за штат виводили тих, хто провинилися. Цей статус дуже незручний — непридатна до служби людина має перебувати в частині, без нормальної зарплати і можливості лікуватись або проходити реабілітацію. У березні цього року Верховна Рада ухвалила законопроєкт № 8169 про таких тимчасово непридатних військових, як Док. Документ пропонує відправляти їх у запас, щоб люди на період відновлення могли повернутися до цивільного життя. Президент законопроєкт ще не підписав. І навіть якщо підпише, правозахисники кажуть, це вирішить лише частину проблем. Точної статистики військових поза штатом немає — це закрита інформація. У правозахисній органзації «Принцип» вважають, що мова про тисячі людей, і цифра постійно зростає. Журналістка Діана Ковальова дізналася для «Бабеля», як зараз живуть і відновлюються після поранень виведені поза штат військові та що має зробити держава, щоб захистити їхні права.

Док із Луганська, у Київ приїхав у 2014-му в день так званого «референдуму» — 11 травня.

— Більше я в Луганську не був. Хотів піти в АТО, навіть приходив на Майдан і намагався записатися в добровольчий батальйон, але не склалося, — розказує військовий.

Двадцять шостого лютого 2022-го Док вивіз родину з Києва на захід і там мобілізувався як військовий медик. Разом із бригадою служив на Запоріжжі, Донеччині й Херсонщині, брав участь у контрнаступі на півдні — рятував і евакуював поранених бійців, а згодом став головним медиком роти.

На Херсонщині Дока поранили. Під час штурму під його евакуаційний автомобіль потрапила міна. Від машини відлетів болт, який увійшов у ногу біля коліна й зупинився в ділянці тазостегнового суглоба. Док отримав контузію, осколкові поранення та перелом стегнової кістки.

— Біль був такий, що я думав, мені відірвало ногу, — згадує він.

Перший місяць після поранення Док пересувався на візку, ще місяць — на двох милицях, згодом почав трохи ставати на ногу й ходити, спираючись на тростину. Він лікувався у Вінниці, Львові, Трускавці, Києві. Біль став трохи вщухати, але про повне одужання не йдеться — нога болить при різких рухах, поворотах, тривалій ходьбі.

У січні цього року Док пройшов уже третю військово-лікарську комісію. Там його визнали «тимчасово непридатним до військової служби з переглядом через шість місяців». Це означає, що зараз Док не може служити як бойовий медик, але через пів року, у вересні, має пройти нову військово-лікарську комісію, яка визначить його статус.

Свідоцтво про хворобу зробили тільки в березні. Щоб його отримати, Док поїхав у свою військову частину, і там зʼясувалося, що як тимчасово непридатний до служби, він не має права її покидати.

— Я сам займався своїм здоровʼям, знайшов у Києві реабілітолога, оплачував його власними коштами, — каже Док. — Думав, ці шість місяців проведу вдома, буду далі лікуватися. Планував приїхати в частину на два тижні, поки готуватимуть свідоцтво [про хворобу], але підстав відпускати мене додому не було. Я лишився.

2.

Закон «Про військовий обовʼязок і військову службу» лишає небагато підстав, щоб звільнити людину під час воєнного стану за станом здоровʼя — хіба що ВЛК визнає її непридатною і дасть підставу зняти з військового обліку. З тимчасово непридатними все інакше — із ЗСУ їх не звільняють, але на їхні місця призначають нових людей, які можуть повноцінно виконувати свої обовʼязки. Ці ж люди отримують від держави зарплату і надбавки.

— Мені сказали в частині: «Ми й не проти тебе звільнити, але не знаємо як». Юридично це зробити неможливо, — згадує Док.

Схожа ситуація в 30-річного військовослужбовця Володимира «Шаміля» Шередеги. Він 10 місяців лікується після травми коліна. Через неналежне лікування Шамілю важко ходити. У травні він пройшов другу ВЛК, під час якої дізнався, що його вивели поза штат.

— Подзвонили з кадрів частини, офіційно обрадували, що вивели мене [поза штат], — каже Шаміль. — Це означає, ви залишаєтеся в армії й маєте виконувати якісь обовʼязки — незрозуміло які, бо посади у вас немає — без зарплати.

Частина Шаміля — в Києві, і командування не змушує його перебувати там постійно, він живе вдома. У Дока все інакше: сам він із Києва, а частина за сотні кілометрів. Він міг би жити поруч із частиною, на квартирі, але потрібні гроші — це проблема. У лютому Кабмін скасував премію для військовослужбовців у 30 тисяч гривень. Тепер виведені поза штат перші два місяці отримують свою попередню ставку та надбавку за вислугу років, а потім — до тисячі гривень на місяць.

Ще одна проблема — лікування. Доку, щоб відновитися, треба їздити на велотренажері, плавати, займатися фізкультурою. В частині нічого цього немає.

— За логікою, якщо ти тимчасово непридатний, треба намагатися стати придатним, або хоча б подбати, щоб здоровʼя не погіршилося. У будь-якому разі треба лікуватися, — говорить співзасновниця «Принципу» Любов Галан. — Натомість зараз ці люди просто сидять у частинах, нічого не роблять і очікують на ВЛК по 6—12 місяців.

Вона додає: тимчасово непридатні військові після виписки з лікарні формально вважаються здоровими. Все, що вони можуть отримати, — місячну відпустку. У цей час, каже Галан, військові намагаються пройти хоч якусь реабілітацію.

— Така ситуація сприяє інвалідизації людей. У нас є не одне звернення, коли доведена до відчаю людина просто забила і пішла в СЗЧ. Люди не повертаються у військові частини, бо відчувають, що в них погіршується здоровʼя, вони вмирають.

3.

У березні цього року Рада ухвалила законопроєкт № 8169, який дозволить пораненим військовим на деякий час повернутися до цивільного життя. Законопроєкт пропонує виводити тимчасово непридатних військових у запас. За пів року або рік вони знову мають пройти ВЛК — і, якщо комісія визнає їх придатними, повернутися у військо.

Правозахисники законопроєкт критикують — кажуть, системно проблему він не вирішує. У «Принципі» вважають, що виникатимуть проблеми з поверненням на службу. Є велика ймовірність, що військових відправлятимуть не в рідні підрозділи, а куди вирішить начальство. Крім цього, у законопроєкті не прописано, що буде з військовими, якщо ВЛК повторно визнає його або її тимчасово непридатними. А ще — проєкт не вирішує проблеми з працевлаштуванням і грошовим забезпеченням військових. Простіше — гроші від держави люди в цей період отримувати не будуть.

— Одна з наших рекомендацій до законопроєкту — щоб за людьми лишали їхні місця в підрозділах, щоб вони отримували виплати й потім поверталися назад, — каже Галан. — Бо хто буде наймати людину на шість місяців, якщо її потім забере військкомат? І чи має поранена людина можливість працювати? Мабуть, ні.

Поки законопроєкт не підписав президент, у ЗСУ вирішують питання тимчасово непридатних самостійно. На початку червня в бригаді Дока створили резервну роту, куди перевели всіх виведених поза штат бійців. Дока призначили на посаду солдата резервної роти. Тепер він отримуватиме зарплату 20 тисяч гривень. Приблизно тоді ж про переведення в резерв дізнався і Володимир Шередега. Але чим саме в такій роті будуть займатися військові — поки неясно.

Військова юристка «Принципу» Анастасія Володенкова каже: резервні роти в системі ЗСУ існують, але все, що з ними повʼязано, регулюють лише внутрішні документи, а не закон. Крім того, вони ніяк не вирішують проблеми реабілітації та не враховують бажання військових, які після поранень не можуть воювати і не хочуть займатися паперовою роботою в частинах.

Вже після того, як парламент ухвалив законопроєкт № 8169, депутати в першому читанні проголосували інший проєкт закону — № 9342. Для «позаштатників» він запроваджує щомісячні виплати на суму шість тисяч гривень. Ці законопроєкти суперечать один одному.

— Єдиного бачення, що робити з такими людьми, немає, — каже Галан. — Якщо президент підпише законопроєкт № 8169, що робити з виплатами й поверненням? Якщо набуде чинності № 9342 — залишиться все одно питання з реабілітацією.

Чекають на рішення і військові. Док поки живе в частині, може виходити в місто, але перед цим відмічатися в чергового. В частину треба повертатися до відбою, також не можна пропускати шикування — ранкове о 9:00 і вечірнє о 18:00. Офіційних обовʼязків у частині Док не має. Іноді він добровільно бере наряди – чергує, стежить за порядком. Зайнятися там нічим — хіба що читати і дивитися фільми. Док упевнений, що приносив би більше користі, якби був у Києві і працював.

— Багато людей, які зараз перебувають у частинах, приходили саме воювати, — каже він. — Я теж не папірці йшов перекладати. До мене часто підходять люди, дякують, що я врятував їм життя. Мені приємно, розумієш, що був там не дарма, щось робив. А зараз я просто сиджу.

Щоб «Бабель» не сидів без діла — підтримайте редакцію донатом: у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: paypal@babel.ua