«ПВК Вагнера» планує йти з України та концентрується на Африці, яку росія вже давно накачує найманцями та пропагандою. У росіян буде цілий континент союзників? Вони там успішні? — І так і ні

Двадцятого березня 2023 року в Москві завершилася друга Міжнародна парламентська конференція «Росія — Африка», на яку приїхали представники понад 40 африканських країн. У липні в Санкт-Петербурзі планують провести ще ширшу подію — саміт «Росія — Африка», на який уже мають приїхати лідери країн. Володимир путін використовує такі саміти, щоб підкреслити вплив росії в Африці та вдати, що ніякої міжнародної ізоляції його режиму немає. Бойовики «ПВК Вагнера» планують поступово йти з України й знову відправляти більшість найманців в Африку. Вони вже діють у багатьох африканських країнах — Судані, Малі, Лівії, Мозамбіку, підтримуючи різні сторони в локальних конфліктах. А проросійські пропагандисти переконують африканців, що росіяни — чи не єдині їхні справжні друзі, на відміну від країн Заходу. «Бабель» розповідає, як росія бере під контроль африканські країни, а «вагнерівці» влаштовують державні перевороти, добувають золото та алмази. І як їм допомагають європейські ультраправі.

Африка велика. Де саме присутні росіяни та відколи?

Про збільшення російського впливу в Африці заговорили після 2014 року, коли проти рф запровадили перші санкції. Особливо важливою Африка виявилася для російського оборонного сектора, якого тоді позбавили багатьох контрактів по світу. Якщо до 2013 року доля російської зброї в Африці коливалася в межах 11—25%, то після 2017 року зросла до понад 40%. У 2020 році російською була половина всієї зброї, яку імпортували країни Африки.

Ще один важливий важіль впливу — енергетика. Майже 600 мільйонів африканців не мають постійного доступу до електроенергії, а посухи та інші кліматичні катаклізми все тільки погіршують. З 2019 року деякі країни — Алжир, Гана, Замбія, Нігерія, Руанда — зробили ставку на російську ядерну енергію. Росія навіть обіцяє з часом збудувати на континенті декілька атомних електростанцій.

Але основний метод росії — безпосередній військовий вплив. Першою країною Африки, куди прибули найманці з «ПВК Вагнера» був Судан. В листопаді 2017 року тодішній диктатор Судану Омар аль-Башир прилетів до Москви та попросив путіна захистити його від «агресивних дій США». В Судані на той момент йшла війна з Південним Суданом, який оголосив про незалежність у 2011 році. А сам аль-Башир був у розшуку — Міжнародний кримінальний суд видав ордер на його арешт ще у 2008 році, через геноцид у Дарфурі.

Путін погодився допомогти колезі, і в Судан вирушили перші кілька сотень найманців, які охороняли промислові обʼєкти та тренували суданську армію. Коли 2018 року в Судані спалахнули протести проти режиму аль-Башира, «вагнерівці» допомагали їх придушувати. Але свого клієнта вони не врятували — у 2019-му аль-Башира відправили у відставку.

Втім, діяльності росіян в Судані це майже не завадило. Вони співпрацювали з новим урядом і навіть уклали угоду про будівництво військово-морської бази не території Судану. А у 2021 році владу в Судані захопила військова хунта на чолі з генералом Абдель Фаттахом аль-Бурханом, якого росія фактично підтримала. Повʼязані з Євгеном Пригожиним компанії спокійно отримують прибуток з видобутку золота та перевіряють перспективність суданського урану.

А крім Судану?

Після 2017 року присутність російських найманців в Африці тільки ширилася:

• В Центральноафриканській Республіці «вагнерівці» присутні з 2018 року. Там вони захищають режим Фостена-Арканджа Туандери та допомагають йому вести громадянську війну проти повстанців з мусульманської коаліції «Селека». І отримують прибуток з видобутку алмазів. Саме ЦАР зараз вважається центральною базою «вагнерівців» в Африці, якою керує полковник Костянтин Пікалов, відомий як «Мазай». Саме його називають відповідальним за тортури та інші воєнні злочини проти мирного населення в ЦАР та вбивство журналістів у 2018 році.
• У Лівії «ПВК Вагнера» з жовтня 2018 року воює на боці фельдмаршала Халіфи Хафтара, який у 2011 році боровся проти Муаммара Каддафі, але потім розпочав свою громадянську війну проти коаліційного Уряду національної єдності. У 2019 році російські найманці брали участь у наступі армії Хафтара на Триполі. Вони відповідальні за мінування території навколо столиці мінами-пастками, від яких періодично гинуть мирні мешканці.
• На Мадагаскарі у 2018 році росіяни втрутилися в президентські вибори. Спочатку їхні політтехнологи були задіяні в передвиборчій кампанії чинного на той момент президента Ері Радзаунарімампіаніни та допомагали іншому кандидату Андре Майолю. Коли зʼясувалося, що вони програють, то росіяни підтримали фаворита — Анрі Радзуеліну. Охороною прокремлівських кандидатів керував особисто африканський командир «вагнерівців» Костянтин Пікалов. Також відомо, що російські найманці на Мадагаскарі охороняють промислові обʼєкти та шахти.

• У Мозамбік «вагнерівці» прибули у вересні 2019 року. Там з 2017 року триває повстання в провінції Кабу-Делгаду, яке підняли радикальні мусульмани за підтримки «Ісламської держави». Але тут діяльність росіян не була успішною. «Вагнерівці» провели кілька невдалих операцій проти ісламістів та зазнали великих втрат. З 2020 року даних про активну діяльність росіян в Кабу-Делгаду немає.
• У грудні 2021 року Франція та Британія офіційно заявили, що російські найманці втрутилися в громадянську війну в Малі. Війна там йде з 2012 року, і в конфлікті одразу три сторони — центральна влада Малі, Національний рух за визволення Азаваду та угрупування ісламістів, повʼязаних з ІД та «Аль-Каїдою». Причому центральну владу теж хитає — за останні три роки в Малі було два державних перевороти. Остання на цей момент військова хунта президента Ассімі Гоїти й запросила «вагнерівців» до себе. Вони вже відмітилися воєнними злочинами та розстрілами мирного населення в місті Мура.
• У 2022 році в Буркіна-Фасо сталося два державних перевороти. Спочатку президента Роша Каборе скинув полковник Даміба, а потім його самого скинув капітан Ібрагім Траоре. Міністерство оборони США заявило, що до переворотів можуть бути причетні найманці з «ПВК Вагнера». Нібито вони давно хотіли попрацювати в Буркіна-Фасо, але Каборе не захотів їх наймати, а найкращі умови їм врешті-решт запропонував Траоре. Після його приходу до влади Буркіна-Фасо, дійсно, почало активно запрошувати «вагнерівців», передаючи їм контроль за шахтами.
• У 2023 році уряд США опублікував дані про те, що росіяни планують державний переворот у Чаді. Зараз при владі там Магамет Дебі Ітно, син колишнього президента Ідріса Дебі, який помер у 2021 році. В країні з 2016 року йде війна проти повстанців з «Фронту змін та гармонії в Чаді», тому положення Ітно нестабільне, чим і можуть скористатися росіяни.

А про що в Африці розповідає російська пропаганда? Про біолабораторії?

І про біолабораторії теж. Але основний наратив — проти Заходу в цілому та Франції зокрема. Серед африканських країн, де росія веде свою пропагандистську кампанію чи присутні найманці «ПВК Вагнера», чимало колишніх французьких колоній — Судан, ЦАР, Малі, Буркіна-Фасо, Чад.

Ставлення мешканців цих країн до Франції часто негативне, як до колишніх колонізаторів. Крім того, Франція намагалася зберігати певний контроль над цими країнами й після здобуття ними незалежності. Наприклад, з Малі останні французькі війська пішли у 2022 році, їх замінили «вагнерівці». І одразу після цього росіяни вдалися до провокації. Нібито місцеві знайшли тіла мирних мешканців, яких чомусь вбили французи, перед тим як залишити військову базу Госсі. Генеральний штаб Франції одразу відреагував і прямо звинуватив ботоферми Пригожина у створенні фейку.

Загалом росія має розгалужену мережу франкомовних та англомовних каналів на різних майданчиках, які розповсюджують фейки. Як глобальні — про нацистів в Україні та агресивну політику НАТО, яка призвела до війни, так і локальні — про місцеві проблеми. Наприклад, 2020 року у Гвінеї російські ботоферми працювали на президента Альфу Конде, який втратив владу у 2021 році в результаті військового перевороту. А в Південно-Африканській Республіці росіяни поглиблюють расові суперечності, розпалюючи ненависть між білими та темношкірими громадянами.

Частиною цієї мережі керують досить відомі люди. Наприклад, групою франкомовних каналів у різних соцмережах, яка називається Russosphère, керує бельгійський радикальний політик Люк Мішель. Він лідер Націонал-європейської комунітарної партії, називає себе націонал-більшовиком. Мішель — виходець із франко-бельгійської неонацистської партії FANE, яку в 1966 році створив нацистський колаборант Жан-Франсуа Тіріар.

Тіріар помер у 1992 році, але до того встиг налагодити звʼязки з російськими радикалами, зокрема з Олександром Дугіним. З ним співпрацює і Люк Мішель, який саме через Дугіна влаштувався російським пропагандистом. Його колега Фабріс Беор у 2014 році був «незалежним спостерігачем» на «референдумах» у Криму та так званій «ДНР».

Одна з ключових тез, яку просуває Russosphère серед африканців — протиставлення «поганих європейських колонізаторів» та «добрих російських друзів». І керують цим процесом європейські ультраправі, які ще недавно пишалися тим, що вони європейські колонізатори. Тіріар та його однодумці співпрацювали з Mouvement dʼAction Civique — расистським бельгійським рухом проти деколонізації Африки.

Наскільки ця пропаганда успішна? Що думають громадяни африканських країн?

Важко сказати, але не все так просто. Навесні 2022 року в деяких країнах пройшли опитування щодо війни в Україні та ставлення до росії загалом. Громадяни Уганди, Нігерії та Кенії, де російська присутність поки що обмежується пропагандою в соцмережах, здебільшого вважають росію відповідальною за війну в Україні. Натомість в Малі, де діють «вагнерівці», переважна більшість звинувачує у війні НАТО, підтримує російське вторгнення та вважає росію найважливішим партнером.

Загалом підтримка росії в Африці — 42%, і вона вдвічі вища в Західній та Північній Африці, куди росіяни посилають «вагнерівців». Наприклад у Малі — 84%. Але у 2011 році, до початку російської експансії на континент, вона була ще вищою — 57%. Бо для більшості африканців тоді ця підтримка була суто теоретичною. Активна діяльність росіян поставила питання конкретніше, і підтримка впала.

На міжнародному рівні навіть ті африканські держави, які співпрацюють із росією та «ПВК Вагнера», поводяться обережно. Коли в жовтні 2022 року Генеральна асамблея ООН ухвалювала резолюцію проти незаконної анексії українських територій, то більшість африканських союзників росії утрималися або не голосували.

Російська пропаганда не всесильна. У країнах, де вона не підкріплена зброєю і найманцями, вона не така вже й ефективна. А політичні рішення країни Африки все одно будуть ухвалювати, виходячи з власних інтересів. Головне, щоб їхні економічні інтереси якомога менше збігалися з російськими.

Російські фейки втрачають силу, якщо бити по них якісною журналістикою. Підтримайте «Бабель»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: paypal@babel.ua