Тексти

Успіхи Starlink на українському фронті активізували конкурентів — від Amazon до Китаю та росії. Супутники росіян скоро запрацюють? Чи технологіями з ними поділиться Китай? Пояснюємо коротко

Автори:
Дмитро Раєвський, Катерина Коберник
Дата:

Getty Images / «Бабель»

У грудні 2022 року компанія SpaceX вивела на орбіту чергову партію супутників Starlink нового покоління, 19 січня 2023 року — ще одну. Попри проблеми Ілона Маска з Twitter та падіння акцій Tesla, SpaceХ далі працює як годинник. Starlink зараз — найуспішніша система супутникового інтернету у світі. Її успіх дав старт новим космічним перегонам — конкуренти OneWeb та Amazon Project Kuiper обіцяють у майбутньому перевершити Starlink за кількістю супутників та якістю звʼязку. А використання терміналів Маска українськими військовими змусило Тайвань, якому загрожує вторгнення китайських військ, задуматись про власну систему супутникового звʼязку. Окрім Amazon, є й інші конкуренти — російська система «Сфера» та китайські розробки. «Бабель» розповідає, чому саме Starlink розпочав нову еру супутникового інтернету, чого очікувати від їхніх конкурентів, особливо від Китаю, та чи варто боятися, що в росіян скоро зʼявиться надійний звʼязок на полі бою.

Супутниковий інтернет існує давно. Чому про нього зараз говорять, як про щось нове?

Так, ще в 1996 році послугу супутникового інтернету почала продавати американська компанія Hughes Network Systems. Згодом зʼявилися конкуренти, серед найбільших — Viasat. Але супутниковий інтернет минулого покоління виявився занадто дорогим і повільним. Крім того, в жодної з компаній не вийшло покрити ним усю планету.

До кінця 2010-х запуски супутників на орбіту відбувалися рідко і коштували дорого, тому компанії запускали великі супутники на геостаціонарну орбіту — 35 786 км над рівнем моря. Підіймаючись так високо, він покривав звʼязком велику територію. Наприклад ViaSat-1, запущений у 2011 році, один покрив усю Північну Америку з Аляскою та Гаваями. Але з тієї ж причини такий супутниковий інтернет приречений бути повільним — супутник надто далеко, сигнал іде довго. Його може не вистачати, наприклад, для відеоконференцій. Крім того, сигнал приймає досить велика антена, яку не можна встановити самотужки.

Супутник ViaSat-1.

viasat.com / «Бабель»

Тому супутниковий інтернет довго залишався оптимальним рішенням лише для бізнесу, урядових організацій та користувачів, які просто не мають доступу до звичайного. Всім іншим він був непотрібний.

Інший підхід, який і взяла на озброєння компанія SpaceX, — тисячі супутників на низькій навколоземній орбіті. Супутники Starlink перебувають на висоті всього 336—570 км над рівнем моря. Сигнал йде без значних затримок, але й покриття кожного окремого супутника значно менше, тому їх треба багато.

Такі проєкти вже були раніше. В кінці 1990-х схожу систему сузірʼя супутників розробляла компанія Teledesic, яку фінансувала Microsoft. Вони планували запустити на низьку орбіту до тисячі супутників. Але у 2002 році компанія закрилася — проєкт виходив надто дорогим. У SpaceX із цим проблем немає, вони запускають супутники на власних ракетах Falcon 9. Та й загалом запуски ракет-носіїв стали помітно дешевшими. Запуск Falcon 9 для доставки супутників на низьку орбіту коштує $67 мільйонів, а у 2000-х запуск носія NASA міг коштувати понад $1 мільярд. А російські ракети-носії й зараз дорожчі за Falcon — до $225 мільйонів за запуск. Виробництво супутників також коштує менше, ніж 20 років тому.

Ракета SpaceX Falcon 9 на мисі Канаверал, 11 грудня 2022 року, штат Флорида.

Getty Images / «Бабель»

Ще один плюс Starlink — простота. Підключення до геостатичного супутника — це велика антена та 2—3 години роботи майстра. Компактні термінали Starlink можна підключати самотужки й досить швидко. Це стало однією з ключових переваг, коли користуватися Starlink почала українська армія. Військові по всьому світу й раніше використовували супутниковий звʼязок, але переважно для командирів та їхніх штабів. Термінали Starlink достатньо мобільні, щоб їх могли возити з собою будь-які підрозділи — і для звʼязку між собою, і для наведення дронів та артилерії.

Starlink поки що захищений від хакерських атак. Ще в травні 2022 року Ілон Маск заявив, що компанія постійно та успішно відбиває кібератаки з боку росії. Крім того, роботу сузірʼя супутників неможливо порушити балістичною ракетою. Один великий супутник на геостатичній орбіті можна збити й обвалити всю систему. Малий супутник теж можна збити, але його одразу замінять аналогічним.

Вкрита маскувальною сіткою антена Starlink у розташуванні підрозділу ЗСУ в Донецькій області, Україна, грудень 2022 року.

Getty Images / «Бабель»

Хто буде конкурувати зі SpaceX?

Основні конкуренти — OneWeb та Amazon Project Kuiper. Британська компанія OneWeb почала виводити супутники на орбіту у 2019 році, і вже вивела 542 одиниці. Спочатку їхніми носіями були російські ракети «Союз». Але через війну в Україні компанія припинила співробітництво з росією, а дві останні партії доставили на Falcon 9. SpaceХ та OneWeb координують свою роботу, щоб їхні супутники не заважали один одному на орбіті.

У OneWeb багато інвесторів — індійський конгломерат Bharti Enterprises, французька телекомунікаційна компанія Eutelsat, уряд Великої Британії, японський холдинг SoftBank та навіть Hughes Network Systems, з якої супутниковий інтернет колись починався. А підприємство з виготовлення супутників OneWeb Satellites у Флориді на 50% належить компанії Airbus. У 2020 році OneWeb заявила про своє банкрутство, але проєкт врятували інвестиції Bharti та британського уряду.

Getty Images / «Бабель»

Getty Images / «Бабель»

Amazon планує запустити 3 236 супутників, однак поки не запустила жодного — першу партію планували на кінець 2022 року, але перенесли на перший квартал 2023-го. Незважаючи на затримку, у перспективі Project Kuiper може стати основним конкурентом Starlink. Бо Amazon має те, чого немає в інших — власну платформу Amazon Web Services для хмарних обчислень, машинного навчання та аналізу даних. Супутниковий інтернет зробить AWS потужною системою передачі даних. Крім того, у Джеффа Безоса є власний космічний проєкт Blue Origin. Його вже випробуваний корабель New Shepard не підходить для доставки супутників — він злітає лише на 107 км над рівнем моря. Але за планом Безоса їх понесе нова ракета New Glenn, перший запуск якої й очікують у 2023 році.

(Зліва направо) Віце-президент Blue Origin із місій і польотів Одрі Пауерс, актор із серіалу «Зоряний шлях» Вільям Шатнер, співзасновник Planet Labs Кріс Бошуйзен і співзасновник Medidata Solutions Глен де Фріз на посадковому майданчику Blue New Shepard компанії Origin після того, як вони полетіли в космос 13 жовтня 2021 року поблизу Ван Горна, шта…

Getty Images / «Бабель»

Ще є група супутників O3b на середній навколоземній орбіті, яка належить франко-люксембурзькій компанії SES SA. Загалом SES спеціалізується на геостатичних супутниках для телебачення, але у 2013 році вона почала запускати супутники для інтернету. Тепер на орбіті їх 20. Але послугами O3b зараз користується переважно великий бізнес та урядові організації — Microsoft, оператори мобільного звʼязку, Міністерство оборони США, судноплавні та авіакомпанії. SES щось середнє — затримка сигналу впʼятеро менша, ніж у геостатичних супутників, але все ще більша, ніж у Starlink. Та й для пересічного користувача супутники O3b поки що недоступні, компанія працює лише з великими комерційними та державними замовленнями.

У росіян є схожі проєкти? Чи варто боятися, що вони скоро теж отримають супутниковий інтернет?

У «Роскосмоса» є власний проєкт «Сфера», але боятися його не варто. Спочатку цей проєкт називався «Ефір», росіяни мали створити власну систему супутникового інтернету з 2015 по 2024 рік. У 2018 році президент путін заявив, що вже через декілька років у росії буде 600 супутників і «це буде взагалі прорив».

Поки що прориву не сталося. У жовтні 2022 року «Роскосмос» запустив перший демонстраційний супутник. У наступні два роки планують запустити ще два. Тому до свого аналогу Starlink росії ще дуже далеко. На швидкість проєкту вплинули, в тому числі, санкції та брак комплектуючих.

Starlink у росії не працює, OneWeb теж. І наразі там немає жодних доступних систем супутникового інтернету.

А в Китаї? Вони можуть поділитися з росіянами своїми супутниками?

Поки що немає чим ділитися. У Китаї зараз є близько двадцяти різних компаній із власними проєктами швидкого супутникового інтернету. Найбільша — GalaxySpace, яку оцінюють у понад $1,5 мільярда. У майбутньому GalaxySpace обіцяють звʼязок у пʼять разів швидший за Starlink. Але до цього ще далеко, бо поки компанія запустила лише сім супутників.

Китайські астронавти Фей Цзюньлун, Ден Цінмін і Чжан Лу, члени екіпажу космічної місії «Шеньчжоу-15», 29 листопада 2022 р.

Getty Images / «Бабель»

Небезпека для американських та європейських проєктів полягає в тому, що їхні китайські конкуренти існують не нарізно. Усі розробки супутникового інтернету в КНР обʼєднані в державну програму Guo Wang — Національну мережу. Уряд КНР дав певну свободу компаніям і стартапам у цій сфері та поступово інвестує в найуспішніші з них. Серед співробітників компаній вже є держслужбовці. Наприклад, голова технічного комітету GalaxySpace Ден Цзюньцюань одночасно керує державною науково-дослідною установою. Тому зі скромних успіхів окремих компаній, таких як GalaxySpace, може поступово вирости велика китайська система супутникового звʼязку.

Ділитися чи не ділитися своїми супутниками з кимось — це питання політичне. І буде залежати від обставин, які існуватимуть на момент, коли така супутникова система в Китаї зʼявиться. Але китайські підприємці вже зараз озвучують політичний підтекст своїх розробок — послуги супутникового інтернету для країн, яких західні компанії не вважають першочерговими клієнтами.

«У регіони, де розвиток інтернет-інфраструктури відстає, такі як Африка, Латинська Америка та деякі частини Південно-Східної Азії, ми можемо експортувати китайський супутниковий інтернет», — каже Лань Тян-Ї, засновник аерокосмічної консалтингової компанії Ultimate Blue Nebula.

Він додає, що сам Китай майже не потребує супутникового інтернету — покриття в країні й так достатнє. Тому основна мета — експорт. З іншими своїми технологіями звʼязку Китай робить так само. Наприклад, просуває свою супутникову навігаційну систему BeiDou, конкурента GPS. За останні декілька років її почали впроваджувати Білорусь, Венесуела та Пакистан.

А що з цього приводу думає Тайвань, якому Китай постійно погрожує?

Тайвань активно вивчає досвід України у війні з росією, готуючись до можливої конфронтації з КНР. І успішне використання терміналів Starlink українськими військовими — не виняток.

В січні 2023 року влада Тайваню заявила, що шукає інвесторів для створення компанії з державною часткою, яка розробить власну систему супутникового звʼязку. Тайвань звернувся до різних потенційних інвесторів, в тому числі до Draper Associates — венчурної компанії, яка була одним із перших інвесторів SpaceX.

Українські військові встановили термінали Starlink у Херсоні після відходу російської армії, східний берег річки Дніпро, 13 листопада 2022 року.

Getty Images / «Бабель»

А ми шукаємо читачів, охочих допомогти незалежній журналістиці: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua.