Росія розграбувала музеї Херсону й вивезла цінні експонати в Крим. «Бабель» реконструював злочин у дійових особах і деталях та розказує, що робити далі

В останню неділю жовтня — перший тиждень листопада росіяни пограбували два найбільших музеї Херсонської області — Обласний краєзнавчий та Обласний художній імені Олексія Шовкуненка. Вкрали щонайменше 20 тисяч експонатів. Найбільше постраждав художній музей — колекцію світового й українського живопису XVII—XXI століть знищили на 80 відсотків. З краєзнавчого музею винесли рідкісні археологічні знахідки античного світу, зброю, монети — все, що має попит на чорному ринку археології та в приватних колекціонерів. Свою роль у пограбуванні відіграли херсонські та російські музейники — за інформацією «Бабеля», вони вибрали та відвезли експонати в Крим до республіканського краєзнавчого музею в Сімферополі та заповідника «Херсонес Таврійський» у Севастополі. Кореспондентка «Бабеля» Ганна Мамонова побувала в розорених музеях, поспілкувалася зі співробітниками, встановила детальну хронологію пограбувань і роль колаборантів. А також разом з експертами і чиновниками розібралась, як у майбутньому можна змусити росію повернути вкрадене і запустити реституцію.

1.

На стільці при стіні в холодному холі Обласного херсонського краєзнавчого музею сидить Денис Сікоза. Він заступник начальника Херсонської обласної інспекції по охороні пам’яток історії та культури.

— Ламали стенди, розбивали скло — ось як виносили експонати. В залі про готів були артефакти з Чорнобаївського поховання V століття нашої ери, — розказує Денис. — Багато вказувало, що це поховання готської дівчини з заможної родини. Серед предметів був скляний кубок із дуже тонкого скла — 0,5 міліметра. Він міцно тримався на музейному стенді. Грабіжники намагалися відірвати й розчавили. Уламки так і кинули. Як це відновити? Ніяк.

Денис прийшов у музей до секретарки Олени Єременко. Окрім неї, після деокупації міста з працівників музею залишилися охоронці та електрик. Інші або не виходять на зв’язок, або перейшли на бік росіян і втекли. Директорка музею Тетяна Братченко також втекла. Її розшукує СБУ, звинувачує в колабораціонізмі. Останнього разу Братченко бачили в музеї за тиждень до пограбування, сказала, що їде в Санкт-Петербург.

Коли Херсон звільнили, обласна влада призначила замість Братченко тимчасову виконувачку обов’язків директорки Ольгу Гончарову. Але зараз у музеї її немає. «Бабель» спілкувався з нею 29 листопада, коли вона лікувала в Рівному запалення легенів. Тож у музеї слідчих, журналістів, волонтерів, документаторів воєнних злочинів і місцеву владу зустрічає секретарка Єременко. Зараз вона веде музеєм групу американських журналістів, і Денис не встигає до неї підійти. Натомість розказує про дві античні плити в холі.

— Кожна плита важить півтори тонни. Фізично не могли винести, — каже він.

Денис іде на ґанок курити. Там докурює цигарку охоронець музею Анатолій Матвієнко. Каже, всю окупацію був у Херсоні. Двадцять четвертого лютого чергував, постійно ходив на роботу. Не міг кинути музей, бачив, як його грабували.

Це було 24 жовтня. За кілька днів перед тим прийшов завхоз Андрюша. Так Матвієнко називає племінника директорки Братченко. Був не сам, а з людьми. Вони все передивилися в музеї. Андрюша сказав, що в понеділок приїде невеликий автобус, і в нього потрібно завантажити те, що відберуть.

— У понеділок, чую, приїхали. Відчиняю ворота, а там людей, як на свадьбу. Вантажників десь сімдесят, ФСБшники, військові в супроводі. Три фури Iveco у двір заїхали. Номери заклеєні скотчем. Все по раціях передають. Слідом військовий комендант приїхав. Як почали ломами і сокирою гатити по дверях фондів, — згадує охоронець.

Серед тих, хто приїхав забирати експонати, музейних працівників Обласного херсонського краєзнавчого музею не було, запевняє Матвієнко. Ніхто не представився. Керували всім дві жінки, які назвалися науковими співробітницями.

— Ще були якісь історики. Коли щось із експонатів падало на землю чи несли не так, історики здіймали галас, а ці дві жіночки казали: «Історики, займайтесь історією».

Грабували в основному експозицію, але щось забирали і з фондів. Предмети пакували в поролон, плівку та нові фанерні ящики, що їх привезли у фурах.

— Багато чого сипалося на землю. Все кидали, жбурляли, — розказує Матвієнко. — До фур дещо не донесли: ФСБшники поклали в автомобілі, на яких приїхали.

Важкі предмети котили на візках і ставили у вантажівку маніпулятором, який був на одній із фур. Працювали від ранку й до третьої дня — щоб машина проїхала Антонівський міст по світлому.

— А на 26 число припало не моє чергування. Знаю лише, що вони тут були, — каже охоронець.

Секретарка Олена Єременко проводжає попередню групу журналістів і веде нас сходами до розореної експозиції. Під ногами часом тріщить скло.

— Природа не постраждала: опудала, гербарії на місці, — розказує Олена. — Що в інших відділах, які не в цій будівлі, література наприклад, — невідомо. Також у фондосховищі відносний порядок — не можу сказати, що вони сильно рилися.

Олена каже, що вивезли колекції монет, зброї, сарматські прикраси, медалі й ордени радянського часу та російської імперії, антикварні меблі XVIII—XIX століть, колекцію ікон, картини і всю частину експозиції, де була археологія. Вона — ядро колекції.

Музей створив у 1890 році археолог Віктор Гошкевич — виставив свої знахідки з розкопок на Херсонщині. Відтоді сюди стікається основна маса археологічних артефактів, знайдених в області. Це, зокрема, реліквії античності з розкопок царства-міста Ольвії, острова Березань, з якого греки заселяли Північне Причорномор’я та Крим у VII—VI ст. до н. е.

Археологічні знахідки — це 60 відсотків фондів музею, 100 тисяч предметів. Експозиція приблизно також на 60 відсотків складалася з археології. Загалом у музеї виставляли 10 тисяч експонатів. Тепер зали старожитностей порожні. Роздушений скляний кубок із Чорнобаївського поховання валяється там, де його кинули.

2.

Ганна Скрипка — зберігачка фондів Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка. Він розташований навпроти Обласного краєзнавчого музею.

— Після 24 лютого я і ще декілька співробітників приходили в музей раз на тиждень, по вівторках — перевіряли замки, воду, електрику, провітрювали фонди, куди сховали колекцію, — розказує Ганна. — Окупаційна влада призначила свою директорку, але я та ще кілька співробітників вирішили працювати далі, аби бачити все, що відбувається. У травні до нас прийшли представники окупаційної адміністрації з відділу культури. Сказали, що вивезуть колекцію в Крим, бо у нас, мовляв, погані умови через ремонт.

Ганна просить дивитися під ноги і підсвічує темний коридор ліхтариком. Веде до фондосховища — це три кімнати на першому поверсі. Інші два поверхи музею не працюють — у 2021-му там розпочали реконструкцію.

Завідувачкою фондів вона стала в кінці 2021-го, коли директорка музею Аліна Доценко звільнила її попередницю Марину Жиліну. Та була без українського громадянства й мала російський паспорт. У коментарі «Бабелю» Доценко сказала, що знала про це, але нарікань на роботу співробітниці не мала. Звільнила Жиліну через те, що та зайняла категоричну проросійську позицію і конфліктувала з колективом. Директорка вважає, що Жиліна відіграла ключову роль у пограбуванні музею, бо передала окупаційній адміністрації та росіянам повний список експонатів. Також у колабораційній діяльності Доценко звинувачує завідувачку експозиційного відділу Наталію Кольцову.

— У музей 19 липня увірвалися російські військові, — розказує Ганна. — Повалили на підлогу охоронця, забрали в нас телефони і почали вимагати ключі від фондів. Я сказала, що не маю їх. Вони сказали, що зараз приїде нова директорка.

Коли та приїхала, Ганна сказала, що все цінне вже вивезли. Директорка повірила, а потім прийшла Кольцова і показала, де лежать цінні експонати.

Росіяни приїхали грабувати музей 31 жовтня, згадує Ганна. Її в цей день на роботі не було. Першого листопада їй подзвонила директорка від окупаційної влади і попросила вийти. Причину не пояснила. Додому Ганну відпустили о 16-й годині 2 листопада.

— Я зайшла і не зрозуміла — люди метушилися, як комахи. Щось вантажили надворі, бігали коридорами. Біля фондів всюди пакувальні матеріали. У приймальні їдять, пишуть. Всі у звичайному одязі, але були і військові. Охороняли.

Директорка сказала Ганні, що колекцію вивозять, вона має оформлювати документи.

— У мене очі полізли на лоба, на що я підписуюсь. А потім гайнула думка, що треба бути всередині — бачити, що вивозять.

Ганну провели у фонди. Вона побачили порожні секції, де стояли найцінніші картини: західні художники XVII—XVIII століть, передвижники та українські художники кінця XIX століття. Її колега, Анна Фурса з масово-інформаційного відділу, показувала, які картини краще брати, де сховали майоліку Врубеля та старовинні ікони.

Серед людей, які грабували музей, особливо вирізнялися десять осіб, розказує Ганна. Було видно, що вони музейні працівники. Керував ними чоловік, який свого імені не назвав. Сказав, що представник російської культури. Півтори доби Ганна складала списки вкраденого. Що було в музеї наступні два дні, не знає. Музейну колекцію вивозили з 31 жовтня по 4 листопада.

3.

Коли Херсон звільнили, до обох пограбованих музеїв приїхали слідчі Служби безпеки України. Вони розслідують всі випадки викрадення культурних цінностей із музеїв Херсонської області. Адже росіяни вивезли також колекції музеїв на окупованому березі Дніпра — Каховського історичного, що є філією Обласного херсонського краєзнавчого музею, та Картинну галерею імені Альбіна Гавдзинського в Новій Каховці.

Окупанти пограбували в Херсоні й обласну бібліотеку імені Олеся Гончара. У її фондах було понад мільйон історичних документів. Найцінніші — рідкісні видання XVIII століття про історію області, які, за словами директорки бібліотеки Надії Коротун, окупанти вкрали.

Старший слідчий СБУ Іван Устенко розказав «Бабелю», що пограбування планували — це не раптове рішення через наступ ЗСУ. Також він знає, куди вивезли експонати. Але розказати відмовляється в інтересах слідства, головна мета якого — засудити музейників-колаборантів в українських судах та звернутися до Міжнародного кримінального суду в Гаазі, щоб притягнути росіян до відповідальності. Адже те, що сталося, — воєнний злочин, окупанти порушили міжнародні конвенції про захист культурних цінностей.

Устенко каже, злочин росіян має дві складові. Перша — викрали речі, за допомогою яких українці ідентифікували себе і відчували зв’язок із тими, хто жив на українських землях до них. Друга складова — чистий грабунок. ФСБшники поклали частину речей собі в машини ще в краєзнавчому музеї. Можливо, за півроку-рік вони з’являться на чорних ринках археології. Якщо ж предмети вкрали на замовлення в приватні колекції, знайти їх не вийде. Замовити артефакти з музею могли лише ті, хто на них знається. А такі люди вкраденою археологією не хизуються.

4.

Із власних джерел «Бабель» дізнався, що експонати Херсонського обласного краєзнавчого музею вивезли до Херсонеського історико-археологічного музею-заповідника в Севастополі. Хто саме їх привіз, джерело в заповіднику не знає. Каже, якщо їхні співробітники і їздили в Херсон, то неофіційно, відряджень у жовтні не було. Які експонати привезли до заповідника, теж невідомо.

Експонати з Обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка привезли до Кримського республіканського краєзнавчого музею «Центральний музей Тавриди» у Сімферополі. Один зі співробітників цього сімферопольського музею розказав «Бабелю», що 2 та 3 листопада в місто прибули вантажівки з картинами. Номери були заклеєні скотчем. Фури розвантажили співробітники музею, яким допомагали, за словами джерела, працівники Сімферопольського драматичного театру.

Поки розвантажували фури, директор «Центрального музею Тавриди» Андрій Мальгін на роботу не приходив. Але їздив у Херсон зі своїм заступником Олегом Шкєдею, щоб супроводити викрадені картини в Крим.

Скільки творів мистецтва привезли в Сімферополь, наш співрозмовник не знає, але про це розповів сам Мальгін у коментарі іспанській щоденній газеті El País. За його словами, це десять тисяч експонатів. Перемістити їх нібито наказало так зване міністерство культури Криму.

— Твори мистецтва належать херсонському музею, ми їх лише зберігаємо. Готові повернути, коли буде наказ від нашого керівництва, — цитує Мальгіна El País.

5.

Співробітник Інституту археології Національної академії наук України Олександр Симоненко в коментарі «Бабелю» говорить, що після окупації Криму російські музейники себе дискредитували. Співробітники російського Інституту археології та музею «Ермітаж» проводять археологічні розкопки в заповіднику «Херсонес Таврійський» і вивозять знайдені артефакти. Розкопки незаконні, оскільки Міністерство культури та інформаційної політики України не давало на них дозволу. Також на території заповідника будують дитячий центр та готель. Екскаваторами вибирають глибокі шари ґрунту, знищують артефакти. Співробітники заповідника на це не реагують.

Наприкінці листопада в пограбовані херсонські музеї приїхав представник міжнародної організації «Блакитний щит» (Blue Shield) Майкл Алехандро Делакрус. Організація опікується захистом світової культурної спадщини під час воєн, природних та техногенних катастроф.

Делакрус оглянув пусті вітрини музеїв і зустрівся зі співробітниками, які стали свідками пограбування. Однак офіційно організація дії росіян не засудила. Мовчать і Міжнародна рада музеїв (ICOM) та ЮНЕСКО.

За даними «Бабеля», Мінкультури України готує заклик до міжнародних інституцій припинити будь-яку співпрацю з російськими музеями. На практиці це може виглядати так, як уже робить Національний музей історії України.

— Коли іноземні музеї до повномасштабного вторгнення пропонували нам спільну виставку, ми питали, чи залучені до неї росіяни, — розповідає «Бабелю» директор музею Федор Андрощук. — Якщо так, то говорили: «Або ми або вони». Дехто проводив виставку без нас, але рішення приймали з міркувань, що експонати з російських музеїв повніше розкривали тему, ніж наші. Дехто віддавав перевагу нам. Але я не уявляю, хто захоче проводити виставкові проєкти з росією після 24 лютого.

Андрощук каже, що Україна має закликати до бойкоту, але не треба очікувати на широку підтримку. Найбільші в світі музеї, як от Британський чи Лувр — колоніальні, як і «Ермітаж» в росії. Від них самих щось постійно вимагають. У серпні 2022-го це робив відомий єгиптолог Захі Гавасс. Він закликав повернути Єгипту реліквії: Розетський камінь із Британського музею в Лондоні, Дендерський зодіак із Лувру та бюст Нефертіті з Нового музею Берліну.

До справи пограбованих херсонських музеїв долучилася організація «Кримська платформа», мета якої — деокупація Криму. Її експертна мережа обʼєднує українських та іноземних експертів для захисту культурної спадщини, прав людини та санкцій. На думку експертів, після дій росії в Херсоні Україна має добиватися виключення рф з ЮНЕСКО, адже її дії суперечать основним принципам міжнародної організації у сфері захисту культурних цінностей.

У травні 2022 року Україна звернулася до ООН з питань освіти, науки та культури з вимогою позбавити рф статусу держави-члена ЮНЕСКО. Але в організації відповіли, що для цього потрібно виключити рф з ООН. Втілити це може Рада безпеки ООН, де росія має право вето.

Адвокат Віталій Титич, який документує воєнні злочини проти культурної спадщини України, категорично проти того, щоб росію виключали з міжнародних організацій.

— Найбільш неправильне рішення сказати: «Йдіть звідси», — говорить він «Бабелю». — Поки росія не вийшла із конвенцій про захист культурної спадщини під час війни, ми на майданчику ЮНЕСКО можемо тикнути її носом і довести злочин. Це механізм, який треба використовувати.

6.

Повернути вкрадені колекції Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка та Херсонського обласного краєзнавчого музею можна за допомогою реституції, говорить «Бабелю» Ірина Прокопенко. Вона очолює Український державний інститут культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики. Під час реституції країна, яка вкрала культурні цінності, має їх повернути власникові.

— Про реституцію зараз говорять всі. Вона можлива і має бути, але її механізм запускається після завершення війни й деокупації всіх територій. Він не швидкий, — каже Прокопенко.

На її думку, під час реституції рф має повернути Україні вкрадені з херсонських музеїв культурні цінності, знищені замінити рівноцінними, відшкодувати вартість зруйнованих приміщень музеїв або побудувати нові.

Титич на реституцію дивиться ширше. Каже, вимагати треба повернення культурних цінностей, вкрадених з 2014 року, і тих, що вивезли в російські музеї за радянських часів.

Щоправда, адвокат визнає: механізму, який би повернув Україні культурну спадщину, втрачену до 1991 року, не існує. ООН, ЮНЕСКО та інші міжнародні організації мають створити його, і вони підуть на це, вважає він — під час війни в Україні твориться нове гуманітарне право.

— Світові музеї забиті артефактами з Індії, Єгипту. Роками йдуть перемовини між урядами, щоб повернути їх. Але переговори в мирний час — одне, а за результатами війни — зовсім інше, — говорить Титич. — Україна має сформувати позицію щодо цього, створити реєстри вивезених предметів культурної спадщини і по кожному об’єкту довести право власності. Усе в наших руках.

7.

Двадцять девʼятого листопада в херсонські музеї подали електроенергію. Директорка Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка хотіла розпочати звірку експонатів — що вкрали, а що залишилось. Але 30 листопада музей обстріляли. Вікна повилітали, паркан упав, уламки посікли стіни.

— Співробітників на роботі не було, охоронець сховався в музеї, він не постраждав. Тепер не знаю, як людей виводити на роботу, — каже вона.

Виконувачка обов’язків директорки Обласного херсонського краєзнавчого музею Ольга Гончарова розповіла «Бабелю», що її співробітники почали звіряти колекцію ще до того, як у місті зʼявилося світло. Але все одно справа йде повільно. Це роблять два-три працівники, а експозиція до вивезення налічувала десять тисяч експонатів, фонди — 173 тисячі. Окрім археології, були відділи літератури, мистецтва, нумізматики, фотографії, природи.

— З краєзнавчого музею вкрали найважливіший експонат — стелу Леокса, — каже «Бабелю» херсонський археолог, співробітник Міністерства культури та інформаційної політики Сергій Нємцев. Він приїхав у Херсон після звільнення і допомагає встановити, що вивезли в окупований Крим. — Це надгробна стела з могильника Ольвії. На одній стороні зображено парубка Леокса, на іншій — амазонку. Це одне з найбільш ранніх зображень амазонки в античному світі. У якій би країні світу не писали наукову роботу про образ амазонки в античному мистецтві, обовʼязково посилаються на експонат херсонського музею.

На думку Нємцева, поновити експозицію археології в Обласному херсонському краєзнавчому музеї можна за рахунок фондів, де роками лежали запаковані артефакти з розкопок останніх двох десятиліть. Через брак ресурсів із ними не працювали, лише зберігали. І, на щастя, їх не вкрали.

Справи в Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка гірші — вивезли все. Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко, коли був у Херсоні після деокупації, подарував музею шість картин.

— Роботи українських сучасних митців, — сказала «Бабелю» директорка Доценко. — Вони можуть стати основою відділу сучасного мистецтва. Допомогти його створити готовий колишній посол Латвії в Україні Юріс Пойкансу.

Під час зустрічі Доценко і представник Blue Shield Делакрус говорили про розголос злочинів росії у світі і підтримку музею. Зробили спільне фото. Через два дні саме туди, де вони стояли, прилетів російський снаряд.

Ми розповідатимемо про злочини росії проти української культурної спадщини, поки її не повернуть назад. Підтримайте «Бабель»: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua.