32 роки тому лідери США та СРСР Буш і Горбачов закінчили холодну війну. Згодом Сполучені Штати навіть спробували врятувати Радянський Союз від розвалу, але вже було пізно — історія в архівних фото

На початку грудня 1989 року президент США Джордж Буш — старший та лідер СРСР Михайло Горбачов два дні спілкувалися на борту радянського круїзного лайнера біля берегів Мальти. За підсумками зустрічі вони не підписали жодних документів, але оголосили, що відносини між країнами «вступають у нову епоху надійної співпраці». У пресі цю заяву назвали кінцем холодної війни, яка тривала між країнами соцблоку та Заходом понад 40 років. У цей час у Європі один за одним падали комуністичні режими, а СРСР занурювався у глибоку економічну кризу і сам опинився на межі розпаду. «Бабель» розповідає про Мальтійський саміт, після якого Буш навіть спробував допомогти Горбачову і врятувати Радянський Союз від розвалу.

Через рік після закінчення Другої світової війни розпочалося глобальне політичне, військове, економічне та ідеологічне протистояння між двома блоками держав. На чолі одного стояв СРСР, а іншого — США. До історії цей період увійшов під назвою «холодна війна».

За час протистояння відносини між противниками то холоднішали, то теплішали. Сторони розпочали гонку озброєнь, змагалися за політичний вплив у різних регіонах по всьому світу. Кілька разів Радянський Союз і США опинялися на межі справжньої війни. Одне з таких загострень розпочалося з кінця 1970-х після вторгнення радянських військ до Афганістану. У відповідь США назвали СРСР «імперією зла» і запустили військовий проєкт «Зоряні війни».

У 1985 році з приходом до влади нового генсека Михайла Горбачова напруження у протистоянні США та СРСР почало різко спадати. Горбачов неодноразово бував у країнах Заходу ще з початку 1970-х. Він поступово набув репутації прогресивного політика, який відрізнявся від своїх підстаркуватих колег з Політбюро ЦК КПРС.

Горбачов почав знижувати військові витрати СРСР, у 1987 році підписав з Рейганом Договір про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності. За його умовами СРСР знищив 1 846 ракетних комплексів, США — 846. У 1988 році Радянський Союз почав виводити війська з Афганістану. Після цього Рейган заявив, що більше не вважає СРСР «імперією зла».

У січні 1989 року Джордж Буш — старший змінив Рональда Рейгана на посаді президента США. Буш дотримувався обережної зовнішньої політики і не поспішав висловлювати підтримку Горбачову. Але радянський генсек зі своєю миролюбною політикою «нового мислення» вже був неймовірно популярний у Європі. Глави Британії та Франції — Маргарет Тетчер і Франсуа Міттеран — настійно радили Бушу зустрітися з ним якнайшвидше.

Поки Буш розмірковував, у країнах Центральної та Східної Європи один за одним почали падати комуністичні режими. В історію цей процес увійшов під назвою «Осінь народів»: поразка комуністів на виборах у Польщі, новий уряд в Угорщині, «Оксамитова революція» в Чехословаччині, відставка багаторічного лідера болгарських комуністів Тодора Живкова, повстання проти румунського комуністичного диктатора Ніколае Чаушеску.

Падіння Берлінського муру в листопаді 1989 року було вирішальним фактором, після якого стало зрозуміло, що двом наддержавам настав час обговорити зміни у світі, насамперед у Європі.

У Білому домі запропонували нестандартний формат — провести зустріч на борту бойового корабля, як це робив американський президент Франклін Рузвельт за часів Другої світової. Довго обирали місце, яке влаштувало б і США, і СРСР, і на початку грудня 1989-го зійшлися на Мальті. Спочатку план був такий: дві зустрічі на борту бойових крейсерів у відкритому морі, у перший день на радянській «Славі», наступного дня — на американському Belknap.

«Я пригадую, як повернулася до офісу після того, як нам сказали, що ми збираємося на Мальту, і одна з секретарок посла на Мальті сказала: «Ви збираєтеся на Мальту в грудні? А ви знаєте, наскільки жахливими там можуть бути шторми?» І я думаю, що це було вперше, коли хтось подумав про проблему з погодою», — згадувала одна з організаторів та учасниць зустрічі Кондоліза Райс.

І справді, у день початку переговорів, 2 грудня, погода зіпсувалася, почався шторм. Хвилі були такими сильними, що проводити зустріч у відкритому морі було неможливо. Тому всі перебралися на пришвартований у порту радянський пасажирський лайнер «Максим Горький», на якому оселилася вся делегація СРСР, включно із Горбачовим. Американські дипломати та журналісти розмістилися у місцевих готелях. А президент Буш принципово облаштувався на борту крейсера Belknap.

«Атмосфера, хоч і доброзичлива, але не розслаблена. Коли ми зустрілися за довгим столом, у салоні витала напруженість. Як господар Горбачов відкрив церемонію офіційним вітанням і запросив президента Буша виступити першим. Президент напружився, коли почав говорити, явно нервував з огляду на важливість того, що відбувається. Але поступово він розслабився», — згадував радник з питань національної безпеки президента США Брент Скоукрофт.

Буш і Горбачов спілкувалися два дні, і багато часу провели у розмовах віч-на-віч. За спогадами Павла Палажченка, який був перекладачем цих розмов, лідери не в усьому доходили згоди. Але загалом переговори проходили у форматі «за все добре проти всього поганого».

За підсумками Мальтійського саміту сторони не підписали жодних офіційних документів, домовленості були лише на словах. Горбачов пообіцяв не втручатися у справи східноєвропейських країн та дав принципову згоду на обʼєднання Німеччини. У відповідь американський лідер підтримав перебудову, що відбувалась в СРСР. А на підсумковій спільній пресконференції 3 грудня вони заявили, що «відносини між Сходом та Заходом вступають у нову епоху надійної співпраці».

«Саміт на Мальті поклав край холодній війні» — приблизно такі заголовки були на перших шпальтах ЗМІ того дня. У пресі навіть порівнювали Мальтійську зустріч із переговорами у Ялті 1945 року, які визначили повоєнний порядок у Європі.

Через два роки обидва лідери підписали Договір про стратегічні наступальні озброєння — країни значно скоротили свої ядерні потенціали. Буш вже остаточно переконався, що Горбачов серйозно ставиться до реформ та припинення військової конфронтації із США.

А в цей час СРСР занурювався у глибоку кризу і опинився на межі розвалу. Політика перебудови Горбачова не врятувала економіку. У 1990 році першими зі складу СРСР почали виходити балтійські республіки.

У 1989 році розпочалися масштабні страйки шахтарів Донбасу, вже наступного року економічні та соціальні вимоги гірників поступово переросли у політичні. Шістнадцятого липня 1990 року Верховна Рада УРСР абсолютною більшістю голосів ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. У жовтні 1990 року студенти розпочали у Києві Революцію на граніті. Друга за розмірами та значущістю республіка Союзу — Україна — неухильно рухалася до незалежності.

Але навіть за таких умов американський президент намагався врятувати СРСР. На початку серпня 1991 року Джордж Буш приїхав до Києва і закликав керівництво України «утриматись від суїцидального націоналізму». Опоненти Буша в США назвали його виступ «промовою курчати по-київськи». Позицію Білого дому частково можна зрозуміти — вони тільки-но налагодили відносини з Кремлем, а тепер мали спілкуватися з керівництвом нових незалежних країн, у яких залишилися радянські ядерні ракети. Наприклад, Україна після розпаду СРСР успадкувала третій за величиною арсенал ядерної зброї у світі після Росії та США.

Але вже було пізно, «Парад суверенітетів» у радянських республіках було не зупинити. У другій половині серпня 1991 року Горбачова спробували усунути від влади змовники з ГКЧП. Після провалу путчу Україна оголосила про незалежність, а до кінця року перестав існувати сам СРСР.

Головна зброя «Бабеля» — хороші, цікаві тексти. Зміцнить наш арсенал донатом: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua.