136 років тому на Софійській площі після довгих суперечок встановили памʼятник Богдану Хмельницькому. Ось як змінювалися площа і памʼятник протягом цього часу (багато архівних фото)

Двадцять третього липня 1888 року на Софійській площі урочисто відкрили памʼятник Богдану Хмельницькому. Ще на стадії проєкту памʼятника було багато суперечок, його кілька разів переробляли, а потім довго збирали гроші на встановлення. Відтоді монумент опинявся під загрозою знищення і перенесення, та все ж лишився стояти в центрі столиці і став одним із найвідоміших її символів. А Софійську площу кілька разів перейменовували і реконструювали. «Бабель» згадує історію площі і памʼятника в архівних фото, малюнках і листівках від середини XIX століття і до наших днів.

Софійська площа — одна з найстаріших у Києві. Вона зʼявилася після завершення будівництва Софійського собору, приблизно у 1030-х роках. У XV столітті площа стала однією з центральних у Києві. Тут відбувалися народні збори, молебні, хресні ходи, влаштовувалися ярмарки. У 1648 році на Софійській площі кияни зустрічали козацькі війська Богдана Хмельницького після перемоги над польською шляхтою під Пилявцями.

У 1854—1857 роках велику Софійську площу розділили на дві частини під час будівництва губернського урядового кварталу. Так зʼявилася Михайлівська площа, яка притикалася до Михайлівського Золотоверхого монастиря. А за іншою половиною з 1869 року офіційно закріпили назву — Софіївська площа.

У середині XIX століття серед київської інтелігенції виникла ідея встановити в місті памʼятник Богдану Хмельницькому. Спочатку довго обирали місце, як варіант була Бессарабка, але зрештою зійшлися на Софійській площі. Макет памʼятника замовили скульптору Михайлу Микешину. Але імперські чиновники, які очолили комітет із влаштування памʼятника, переборщили з шовінізмом. У початковому варіанті кінь Богдана Хмельницького скидав зі скелі польського шляхтича, єврея-орендаря та єзуїта.

До процесу підключився імператор Олександр II. Він пропонував, щоб Хмельницький в одній руці тримав прапор із двоголовим орлом, а друга рука гетьмана була піднята для присяги російському цареві. Через такі суперечки на найвищому рівні навколо памʼятника місцева влада відмовилася фінансувати його будівництво. Тому гроші на монумент довелося збирати за підпискою — аналог сучасного краудфандингу. А саму композицію скоротили: Хмельницький на коні погрожує булавою в бік Польщі. На постаменті вирішили зробити три написи: у центрі — «Волим под царя восточного, православного», праворуч — «Богдану Хмельницкому — единая неделимая Россия» і ліворуч дати «1654—1888».

Вилитий з бронзи монумент привезли до Києва у 1880 році. Проте грошей на постамент уже не вистачило, тому ще майже вісім років памʼятник зберігався у дворі однієї з адміністративних будівель. Нарешті вдалося домовитися використати для постаменту шматок граніту, який залишився від будівництва Миколаївського ланцюгового мосту. За підтримки меценатів вдалося зібрати гроші на огорожу з ліхтарями навколо монумента. Відкриття памʼятника включили в програму святкування 900-річчя хрещення Русі в липні 1888 року.

За однією з легенд, незадовго до відкриття памʼятника стався такий казус. Духовенство обурилося, що кінь Хмельницького дуже неввічливо повернений хвостом до Михайлівського Золотоверхого собору. Тому памʼятник довелося трохи розвернути, і гетьманська булава, яка, за задумом, мала загрожувати Польщі, вже була спрямована кудись у бік Швеції. Та й сам памʼятник вийшов дещо непропорційним через невідповідність висоти постаменту розмірам коня і вершника. Щоб приховати диспропорції, постамент вирішили оповити плющем і диким виноградом.

У 1890-х на Софійській площі встановили фонтан і проклали новий трамвайний маршрут — через Володимирську вулицю до Караваєвської площі (сучасна площа Льва Толстого).

Після розвалу Російської імперії у 1917 році на Софійській площі проходили численні мітинги і демонстрації різних політичних сил і течій. Передусім прихильників української держави. Тут проголошували Універсали Центральної Ради, влаштовували масовий молебень на честь гетьмана Павла Скоропадського. А в 1919 році на Софійській площі відбулася головна подія в українській історії початку ХХ століття — був проголошений Акт соборності Західноукраїнської та Української народної республіки.

Уряд УНР вирішив прибрати памʼятники російським царям та імперським діячам. А на памʼятнику Хмельницькому планували замінити написи. Але дуже скоро стало не до того. У Києві часто змінювалася влада. Тільки на початку 1920-х років, коли в Києві встановився більшовицький режим, на памʼятнику залишили один напис, який зберегіся до нинішнього часу — «Богдан Хмельницький 1888».

У 1921 році Софіївську площу перейменували на площу Героїв Перекопу на честь перемоги червоноармійців і махновців над білогвардійськими військами Врангеля. У 1930-х памʼятник планували перемістити ближче до Софійського собору, а то й взагалі знищити. Усе тому, що столицю радянської України перенесли з Харкова до Києва, і на Софійській і Михайлівській площах планували будувати новий урядовий квартал в стилі «сталінського ампіру». Але проєкт не встигли повністю реалізувати через Другу світову війну.

Після визволення Києва від німецької окупації Софійську площу у 1944 році перейменували на площу Богдана Хмельницького. А памʼятник гетьману зберігся на своєму первісному місці і став одним із найвідоміших символів Києва.

У середині 1950-х трамвайний маршрут від площі Хмельницького скоротили до станції «Університет». А в 1959 році трамвайну лінію остаточно замінили тролейбусні та автобусні маршрути.

У 1993 році площі повернули її історичну назву — Софійська. Але з 1990-х років основні політичні події відбувалися вже на Майдані Незалежності. А Софійська площа стала центром суспільно-значущих зборів. Приміром, у 2014 році, після початку російської агресії на Донбасі, тут проводжали на фронт добровольців. А в грудні 2018 року у Софії Київській відбувся Обʼєднавчий собор православних церков України, на якому створили єдину помісну церкву і обрали її предстоятеля. На рішення Собору на Софійській площі чекали десятки тисяч людей.

На Софійській площі влаштовували концерти, фестивалі та ярмарки. Сюди перенесли з Хрещатика головну новорічну ялинку країни. Памʼятник Богдану Хмельницькому знову обнесли огорожею з ліхтарями, як і понад сто років тому. А після початку повномасштабного повномасштабного російського вторгнення у 2022-му пам’ятник Хмельницькому, як й інші визначні монументи та архітектурні пам’ятки столиці, облаштували захисними конструкціями.

Ваш донат допоможе зберегти «Бабель» у нинішньому вигляді та форматі: 🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: paypal@babel.ua.