Президенту Зеленському, можливо, доведеться вибирати: санкції для Білорусі або «Велике будівництво». Чому? Україна купує у Білорусі бітум

У кінці минулого тижня самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко посадив у Мінську літак авіакомпанії Ryanair, який слідував за маршрутом Афіни — Вільнюс. Після посадки спецслужби Білорусі затримали колишнього головного редактора білоруського опозиційного Telegram-каналу NEXTA Live Романа Протасевича. Європейські країни засудили режим Лукашенка та вимагають звільнити Протасевича. Деякі країни заборонили своїм літакам літати над Білоруссю і запропонували ввести проти неї санкції. Україна теж відмовилася від авіасполучення з Білоруссю та від її електроенергії. Але заради президентської програми «Велике будівництво» Україна досі закуповує білоруський бітум. За інформацією видання «Схеми», після того як стартувала ця програма, імпорт бітуму виріс на 85 відсотків — це рекордний показник за всю історію незалежної України. Його купують переважно у трьох підприємств, два з яких є державними, а одне контролює близький до Олександра Лукашенка олігарх Микола Воробей. Кореспондентка «Бабеля» Оксана Коваленко розбиралася, чи може Україна перестати спонсорувати режим Лукашенка та відмовитися від білоруського бітуму, — разом із колишньою держуповноваженою Антимонопольного комітету Агією Загребельською, директором «Консалтингової групи А-95» Сергієм Куюном і координатором національної програми «Велике будівництво» Юрієм Голиком.

Програма «Велике будівництво» стартувала у 2020 році. Один з головних її напрямів — будівництво доріг. Торік за цією програмою побудували і відремонтували понад 4 тисячі кілометрів доріг державного значення і приблизно дві з половиною тисячі кілометрів — місцевого. Переважно дороги будують з асфальтобетону. Одна з його складових — бітум, продукт переробки нафти.

Як розповів «Бабелю» куратор програми «Велике будівництво» Юрій Голик, це працює так: у рамках програми Служби автомобільних доріг тендер на ремонт дороги розміщують на платформі ProZorro. Компанія-переможець отримує замовлення на необхідні для укладання асфальту матеріали, зокрема на бітум.

Найбільше бітуму українським компаніям постачає Білорусь. У 2020 році — приблизно 540 тисяч тонн. На другому місці Кременчуцький нафтопереробний завод — він поставив близько 335 тисяч тонн. На третьому місці Польща — 125 тисяч тонн. Іще 150 тонн в Україну привезли морем — танкерами з Греції, Туреччини, Іспанії та Італії.

За даними директора «Консалтингової групи А-95» Сергія Куюна, загалом тенденція йде до зменшення закупівель у Білорусі. Якщо у 2018 році купували 56 відсотків бітуму, то зараз це 49 відсотків від усього необхідного Україні обсягу.

Є три головні постачальники бітуму з Білорусі.

Перший — це Мозирський НПЗ. Майже 42,76 відсотка його акцій належить державі, 42,58 — російському ВАТ «Славнефть». Завод розташований неподалік кордону з Україною та переорієнтував своє виробництво, щоб робити бітум для неї.

Другий — Нафтобітумний завод. На нього припадає близько 10 відсотків поставок бітуму з Білорусі. Від початку «Великого будівництва» завод удвічі збільшив обсяг поставок. Його контролює близький до Лукашенка олігарх Микола Воробей. Видання «Схеми» з посиланням на джерела писало, що цей завод хотіли внести до санкційного списку, але цього так і не сталося. Журналісти описали, як Воробей співпрацює з депутатами ОПзЖ Віктором Медведчуком і Тарасом Козаком, а останні іноді використовують його літак. Медведчук стверджує, що вони дружать, а спільного бізнесу у них немає.

Третій — завод «Нафтан». Це Новополоцький нафтепереробний завод, 99,83 відсотка його акцій належить державі, решта — співробітникам підприємства. У 2006 році «Нафтан» потрапив під американські санкції «за підрив демократичного процесу». У жовтні 2015-го санкції частково зняли. Однак з 3 червня 2021 року США їх відновлюють. В Україну його продукцію постачає «Білоруська нафтова компанія».

Чи можна змінити постачальників?

За словами Голика, цього року Україні знадобиться ще більше бітуму — до 1,8 мільйона тонн. Цей обсяг хочуть збільшити за рахунок морських поставок — до 400—500 тисяч тонн (у 2020 році було 150 тисяч тонн). Але прогнозувати, де саме підприємства-переможці тендерів закуповуватимуть бітум, складно. «Якщо ви подивитеся на 2020 рік і плани на 2021-й, то побачите, що частка білоруського бітуму зменшується. І цей процес відбуватиметься й надалі. Це ринок, він шукає нові канали поставок, розвивається», — вважає Голик.

На думку директора «Консалтингової групи А-95» Сергія Куюна, немає звідки привезти такий обсяг бітуму, як постачає Україні Білорусь. Можна частково перекрити його морськими поставками, але не повністю. Куюн у коментарі «Бабелю» припустив, що якщо заборонять купувати бітум в Білорусі, бізнес може почати закуповувати його в Росії. Можна також збільшити власну переробку — в Україні це робить підприємство «Укртатнафта», але воно не може забезпечити весь необхідний обсяг. Ще один варіант, на думку Куюна, — будувати менше асфальтобетонних доріг, а гроші направити на цементні, тоді бітум не знадобиться.

Колишня держуповноважена Антимонопольного комітету і засновниця «Ліги антитрасту» Агія Загребельська зазначає, що цементні дороги значно дорожчі та що в такому разі доведеться зіткнутися з монополією на ринку цементу. І якщо попит на цемент збільшиться, то його ціна зросте. «І це все ляже на плечі державного бюджету», — каже Загребельська.

Ми не торгуємо з Білоруссю, тому нам дуже потрібен ваш донат! Підтримайте «Бабель».